– контроль за дотриманням правил безпеки та збереження інформації в банку, процесинговому центрі;
– створення спеціалізованої структури, що аналізує ризики та безпеку карткового проекту.
• Втрата картки - викрадення або передача картки шахраям співробітниками банку, фабрик, що мають доступ до карток, при надсиланні реального пластику банку - для виробництва підроблених карток.
Основний метод запобігання шахрайському використанню втрачених карток полягає в тому, що клієнт повинен своєчасно повідомити банк та правоохоронні органи.
Для зменшення шахрайства банки виготовляють картки з фотографією держателя, що має привертати увагу працівника торговельного пункту.
• Овердрафт за кредитними картками - виникнення суми недозволеного кредиту за кредитною карткою клієнта у зв'язку зі зміною курсів валют, списанням комісій банку або еквайрів та недостатністю забезпечення картки для відшкодування суми заборгованості банку.
• Операційні ризики - витрати на арбітраж, рекламації, стоп-листи, інше, що не відшкодовується банку клієнтами. Виникають, як правило, у зв'язку з особливостями технологій МПС.
Ризиками, що загрожують держателеві у процесі розрахунків, у торговельно-сервісній мережі є:
• Телемаркетинг - здійснення операцій за кредитними картками в середовищі Internet, поштою, телефоном без дозволу власника картки.
• Ручне введення операції - це проведення операцій за кредитними картками без безпосереднього використання картки на термінальному обладнанні, а введенням інформації за карткою співробітниками торговельного пункту (нібито через фізичне пошкодження магнітної смути). У такому разі правдивість магнітної смуги не перевіряється і зловмисники можуть використовувати вкрадені картки.
• Втрата підтверджувальних документів, запізніле представлення операції - наслідком цього є фінансові втрати банку-еквайра (у разі видачі готівки) або торговельного пункту при проведенні рекламаційної роботи банками-емітентами.
• Партнер-шахрай - зловмисні дії підприємства, яке обслуговує клієнтів за картками відповідно до укладеного договору еквай-рингу. Наприклад, змова зі шахраями для використання вкраденої, втраченої картки, використання підроблених карток (скімінг), білого пластику, подвійний прокат сліпів, відкриття Internet-магазину для збору інформації за картками з метою подальшого шахрайського використання. Методом протидії є ретельна перевірка торговельного підприємства до моменту укладення договору.
Причому до ризику банку, що обслуговує торговельні підприємства, крім основних збитків, додається можливість судових витрат, втрата клієнтів, втрата іміджу банку.
З метою зменшення ризиків за операціями еквайрингу банк-еквайр повинен розробити чітку і детальну процедуру попередньої перевірки потенційного торговця перед укладенням договору (рис. 5.11).
Банк обов'язково повинен інформувати клієнтів про принципи безпечного користування карткою, навчати власника картки, як він має діяти в разі втрати картки або підозри на її шахрайське використання, які правила користування банкоматом, як зберігати чеки та звіряти їх із витягами з рахунку та оскаржувати операції протягом місяця.
Рис. 5.11. Схема процесу затвердження тоговця зі звичайним рівнем ризику
У разі втрати платіжної картки, її викрадення або розголошення PIN-коду стороннім особам клієнт має звернутися до банку для ЇЇ блокування в усній формі, за телефонами служби цілодобової підтримки клієнтів або за телефонами сервісних центрів платіжних систем (рис. 5.12).
Рис. 5.12. Алгоритм дій банку в разі отримання повідомлення про втрату платіжної картки
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інформаційні системи і технології в банках» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПРОБЛЕМИ НАДІЙНОСТІ ТА ЗАХИСТУ КАРТКОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ“ на сторінці 2. Приємного читання.
