Розділ «Тема 9. Юридичні форми забезпечення банківських кредитів»

У практиці діяльності банківських установ здійснення гарантійних операцій є автоматизованим, що дає можливість пришвидшити формальні процеси ведення договорів і налагодити їх автоматичний контроль відповідно до правил надання гарантій. Скорочення строків супроводження гарантій дає можливість банківським працівникам більше уваги приділяти роботі з клієнтами, в результаті чого знижуються банківські ризики та підвищуються обсяги доходів банку за гарантійними операціями.

Автоматизація ведення банківських гарантій у банку передбачає ведення двох видів гарантій, зокрема, прямих та непрямих (контргарантій) гарантій. При цьому банк приймає рішення щодо видачі гарантії чи контргарантії на основі аналізу фінансового стану принципала, ефективності, ризиків угоди, а також прийнятного для банку забезпечення.

Процес надання гарантії починається з оформлення договору, в якому визначається порядок видачі банківської гарантії, умови оплати та стягнення відповідальності сторін. При цьому в систему вводяться всі основні параметри договору: його номер, дата, сума, валюта, вид та строк гарантії, розміри комісійних винагород, дані про принципала та бенефіціара. Після того як договір про надання банківської гарантії сформований і підписаний клієнтом, кредитний підрозділ складає банківську гарантію. На відміну від договору банківська гарантія містить зобов'язання банку перед бенефіціаром і умови їх виконання. При цьому автоматизована програма може передбачати типові шаблони для друкованих форм вказаних договорів (у разі видачі за згодою сторін гарантії в іншій формі, у системі передбачається гнучке налаштування шаблонів друкованих форм договорів). Після заключення договору про надання гарантії (чи контргарантії) банк здійснює операцію з її видачі І відображає при цьому суму зобов'язання на відповідних рахунках бухгалтерського обліку.

При здійсненні операцій з надання гарантій банківські установи практикують як стягнення разових комісій, так і комісій у вигляді процентів за кожний день. Умови сплати комісійної винагороди визначаються банківськими установами самостійно (виплата до операції видачі гарантії, після видачі або протягом усього строку гарантії). Автоматизована система банку дає змогу встановити категорію якості гарантії як умовного зобов'язання і автоматично розрахувати і сформувати чи відкоректувати резерв на можливі втрати від операції. Після завершення строку дії гарантії, якщо з нею не була пред'явлена вимога про платіж, банк знімає її з облік) і закриває договір про надання гарантії. Одночасно з цим банк знімає з обліку забезпечення, прийняте за гарантією, а також покриття гарантії. Будь-які операції в системі легко налаштовуються залежно від вимог банківської установи.

Якщо отримано від бенефіціара (кредитора) вимогу сплатити за цією гарантією, банк сплачує її. У системі сума оплаченої гарантії (в тому числі часткової) автоматично переноситься на відповідний рахунок бухгалтерського обліку. Після цього видана гарантія виступає для банку як кредит для клієнта. Програмне забезпечення дає можливість банку: формувати резерви за гарантійними операціями; автоматично розраховувати категорії якості гарантій; нараховувати проценти за користування коштами банку за сплаченими гарантіями; будувати графік погашення заборгованості; розраховувати суми неустойки і штрафів за кожен день прострочення у розмірі, встановленому у договорі; налаштувати порядок погашення заборгованості; переведення заборгованості до категорії "безнадійної"; списання заборгованості за рахунок сформованого резерву; закриття договору гарантії. Для банків з нестандартною технологією роботи в системі передбачаються дії із застосуванням додаткових механізмів налаштувань.

Отож, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) відповідає за порушення зобов'язання боржником перед кредитором.

9.2. Використання поруки у забезпеченні банківських кредитів

Окрім гарантії, у практиці діяльності банківських установ застосовується такий вид забезпечення кредитних зобов'язань позичальника як порука. Своїм корінням порука сягає в інститути кругової поруки та заручництва, які існували у найдавніших формах суспільних відносин. Перші історичні форми поруки мали особистий характер. При цьому поручителя могла очікувати доля боржника - його могли посадити до в'язниці або продати у рабство. Тягар особистої відповідальності поручителя зник у часи Давнього Риму у період оформлення договірного права.

Розглядаючи правову природу правовідносин поруки, науковці-дослідники визначають їх як цивільний правостосунок, змістом якого є відповідальність певної особи (поручителя) за порушення прав та охоронюваних законом інтересів активного суб'єкта певних правовідносин, що було вчинено його контрагентом у цих правовідносинах - зобов'язаним суб'єктом. Водночас найпоширенішими концепціями поруки є: порука як додаткова умова виконання основного зобов'язання; порука як договір; порука як грошова відповідальність або як будь-яка відповідальність поручителя за виконання зобов'язання основним боржником.

Порука - це угода, на підставі якої поручник бере зобов'язання перед банком-кредитором оплатити за необхідності заборгованість позичальника. Договір поруки складається обов'язково у письмовій формі і засвідчує відповідальність поручника за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування ним. Ще до укладення договору поруки банкові необхідно ретельно проаналізувати фінансовий стан поручителя, його платоспроможність і здатність повернути за позичальника кредитну заборгованість. При цьому слід одержати дані щодо раніше наданих поручителем зобов'язань і гарантій, перевірити його статут, свідоцтво про державну реєстрацію та інші необхідні документи.

Виконання зобов'язань за договором поруки може забезпечуватися частково або у повному обсязі. При цьому поручителем може виступати одна або декілька осіб.

У випадку порушення позичальником кредитного зобов'язання, забезпеченого порукою, поручитель відповідає перед кредитором утому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

При наданні поруки за виконання позичальником зобов'язання поручитель має певні визначені права та обов'язки, які обумовлюються у договорі поруки. Зокрема, до прав поручителя можна зачислити;

1) право поручителя висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника;

2) право поручителя висунути заперечення у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг;

3) до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання (кредитор має надати підтверджуючі документи);

4) у випадку виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, у зв'язку з ненаправленням йому боржником повідомлення про сплату боргу, він (поручитель) має право стягнути з кредитора безпідставно одержані кошти або пред'явити зворотну вимогу до боржника;

5) право на оплату послуг, наданих ним боржникові тощо.

Обов'язки поручителя:

- у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника;