Розділ «Тема 7. Оцінювання кредитоспроможності позичальника»

7.1. Сутність та необхідність оцінювання кредитоспроможності позичальника

Кредитний ризик банківської установи як один з видів банківських ризиків є головним об'єктом уваги фінансово-кредитних установ. Кредитна політика банків має обов'язково враховувати ці ризики, запобігати їх виникненню та кваліфіковано ними управляти, тобто зводити до мінімуму можливі негативні наслідки проведення кредитних операцій.

Банківський ризик кредитування безпосередньо залежить від якісної оцінки кредитоспроможності позичальника. Метою аналізу кредитоспроможності є оцінювання результатів фінансової діяльності позичальника, на підставі якої банк приймає рішення щодо можливості надання кредиту або припинення кредитних зв'язків з даним клієнтом.

Оцінюючи кредитоспроможність позичальника, потрібно переконатися у його здатності залучити на свої рахунки кошти, достатні для погашення основного боргу та сплати відповідних процентів, зібрати інформацію, що характеризує вид діяльності позичальника (загальні відомості про підприємство, вид продукції, що виробляється тощо) компетентність керівництва, рейтингове оцінювання акцій, фінансові результати, рейтинг продукції.

Отже, банк до укладання кредитного договору здійснює попередній аналіз фінансового стану позичальника і вивчає його кредитоспроможність. Кредитоспроможність можна виділити як основний критерій, який забезпечує ефективність кредитної діяльності. При цьому слід розрізняти поняття "платоспроможність" 1 "кредитоспроможність" позичальника.

Платоспроможність характеризує здатність підприємства своєчасно і повністю погасити всі види зобов'язань за платежами та заборгованостями.

Кредитоспроможність - це можливість позичальника за конкретних умов одержати кредит у повному обсязі й у визначений кредитним договором строк розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями перед банком або іншим кредитором.

Поняття кредитоспроможності є складним і багатоаспектний, що потребує здійснення його класифікації (рис. 7.1).

Рис. 7.1. Класифікація кредитоспроможності позичальників

Специфіку того чи іншого аспекту кредитоспроможності позичальників необхідно враховувати при прийнятті конкретного управлінського рішення. Таким чином, методичні рекомендації, які розробляються банківськими установами для оцінювання кредитоспроможності позичальників, мають враховувати різні аспекти діяльності позичальника. Наприклад, при оцінюванні довгострокової кредитоспроможності слід звертати більше уваги на вплив таких чинників, як інфляційні очікування, макроекономічні прогнози тощо, при оцінюванні кредитоспроможності малих підприємств слід проаналізувати основних власників, а при аналізі кредитоспроможності великих позичальників доцільно враховувати організаційну структуру управління тощо.

При оцінюванні кредитоспроможності банк повинен дати відповідь на такі загальні питання як-от: чи здатен позичальник виконати свої зобов'язання у строк і чи має намір він їх виконувати (рис. 7.2).

Рис. 7.2. Питання, які вирішуються при оцінюванні кредитоспроможності позичальника

Єдиної системи оцінювання кредитоспроможності позичальника не існує. Кожен банк намагається використати оптимальну для себе методику аналізу кредитоспроможності своїх клієнтів. У загальному вигляді оцінювання кредитоспроможності клієнта банку - це поетапне дослідження, у процесі якого аналізуються:

1) рівень менеджменту компанії (організаційна структура, дотримання законодавства, керівництво, досвід та компетентність);

2) характер угоди і характеристика зовнішнього середовища, в якому функціонує клієнт (регіональні і галузеві чинники, характер діяльності клієнта, географічна діяльність компанії);

3) кредитна історія клієнта (взаємовідносини банків-кредиторів з позичальником);

4) конкурентоспроможність продукції клієнта;

5) фінансовий стан;

6) забезпечення угоди.