Розділ «Тема 13. Банківський моніторинг кредитування»

13.1. Сутність та роль банківського моніторингу кредитування

У розвинутих країнах банківські установи діють протягом багатьох століть, але лише після низки банківських криз почалось створення системи регулювання і контролю, яка постійно удосконалюється. Базельським комітетом з банківського нагляду розроблено рекомендації щодо принципів внутрішнього контролю в банківських установах, під яким розуміють постійно діючий процес, що здійснюється радою директорів банку, старшими посадовими особами і співробітниками на всіх рівнях кредитної організації.

Внутрішній контроль у банківській установі має здійснюватися органами управління банку, які повинні розробляти стратегію контролю і нести відповідальність за її реалізацію, ревізійною комісією, головним бухгалтером, іншими підрозділами та службами, включаючи службу внутрішнього контролю (службу внутрішнього аудиту). Система внутрішнього контролю в банку є єдиною формою контролю, яка дозволяє проводити суцільну перевірку банківських операцій, і є тим комплексом заходів банку, які реалізуються банківськими працівниками на всіх рівнях з допомогою інформаційного забезпечення та спрямування зусиль на прийняття ефективних управлінських рішень і адекватне оцінювання банківських ризиків з метою мінімізації втрат, що виникають у процесі банківської діяльності.

Внутрішній контроль у банку - сукупність процедур, що забезпечують вірогідність і повноту інформації, яка передається керівництву банку; дотримання вимог внутрішніх і зовнішніх нормативних актів при здійсненні операцій банку; збереження активів банку і його клієнтів; оптимальне використання ресурсів банку; управління ризиками; забезпечення чіткого виконання працівниками службових обов'язків і розпоряджень органів управління банку.

Забезпечення ефективної і стабільної кредитної діяльності та одержання прибутків вимагає від банку проведення постійного моніторингу на всіх стадіях організації кредитного процесу. У проведенні внутрішнього контролю за кредитними операціями банки здійснюють пошук досконаліших механізмів кредитування, а також визначають шляхи підвищення ефективності організації кредитної діяльності.

Під банківським кредитним моніторингом розуміють механізми проведення банком контролю протягом усього процесу кредитування, що сприяє оптимізації системи організації кредитної діяльності банку.

Головною мстою банківського кредитного моніторингу с аналіз позичальника та його кредитної документації для прийняття рішення щодо надання кредиту, відстеження зміни кредитоспроможності позичальника після надання кредитних коштів і визначення конкретних дій, які необхідно здійснити у разі виникненні проблем.

У процесі кредитування при здійсненні банківського моніторингу особливу увагу банк повинен приділити таким аспектам:

- дотримання принципів банківського кредитування;

- контроль за виконанням умов кредитного договору;

- контроль за цільовим використанням кредитних коштів;

- моніторинг кредитного забезпечення та перевірка якості і зберігання заставленого майна;

- аналіз погашення кредитів;

- виявлення проблемних кредитів і розробка заходів щодо ліквідації такої заборгованості;

- аналіз якості та структури кредитного портфеля банку в цілому;

- моніторинг кредитного ризику та розробка заходів щодо його мінімізації.

Для забезпечення успішної і безперебійної кредитної діяльності кожен банк повинен мати свою систему внутрішньобанківського моніторингу кредитних операцій та чітко визначених найбільш кваліфікованих і досвідчених працівників банку, що здійснюватимуть кредитний контроль на всіх етапах процесу кредитування.

У банківській практиці використовуються різні способи кредитного моніторингу, які мають в основі декілька основних принципів:

1) періодична перевірка всіх видів кредитів (кожні 30, 60,90 днів перевіряються всі великі кредити і вибірково - малі);