Розділ «Тема 9. Юридичні форми забезпечення банківських кредитів»

Окрім гарантії та поруки, при забезпеченні кредитних зобов'язань позичальників перед банківськими установами може використовуватися такий вид забезпечення, як неустойка (штраф, пеня).

Згідно з Цивільним кодексом України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання. Розмір неустойки визначається законом і кредитним договором. Штрафом є неустойка, що обчислюється у процентах від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, встановлюється у твердо визначеній грошовій сумі і стягується одноразово. Пенею є неустойка, що обчислюється у процентах від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Як випливає з наведених визначень, штраф, за своєю суттю, може встановлюватися за будь-яке порушення зобов'язання, а пеня є забезпеченням своєчасного виконання зобов'язань боржника.

Правова природа неустойки полягає у виконанні нею правозахисної функції - санкції за порушення зобов'язання. Стягнення неустойки не звільняє боржника від виконання забезпеченого нею зобов'язання. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Виконуючи функцію міри відповідальності, неустойка не сприяє створенню майнових гарантій виконання зобов'язань. При цьому слід зазначити, що неспроможність позичальника погасити кредит свідчить і про його неспроможність сплатити неустойку. Використання неустойки у банківському кредитуванні як виду забезпечення кредиту повинно здійснюватися як додаткове забезпечення поряд із основним.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або законодавством. Розмір неустойки, який встановлений законом, може бути збільшений у договорі. При цьому сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого законодавством, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас слід зазначити, що: по-перше, якщо сторони у відповідному договорі не вказали конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства. По-друге, хоч норми Цивільного кодексу України надають право збільшувати розмір неустойки в договорі за узгодженням сторін, однак стосовно окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за узгодженням сторін не допускається. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначений, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Неустойку можна класифікувати за такими ознаками (рис. 9.6):

Рис. 9.6. Класифікаційні ознаки та види неустойки

1. Залежно від способу встановлення:

- законна (визначена законом чи нормативним актом і існує незалежно від волевиявлення сторін);

- договірна (визначається угодою сторін і є результатом їх волевиявлення).

2. Залежно від способу обчислення:

- у твердо визначеній грошовій формі;

- у процентному відношенні до суми зобов'язань.

3. За періодичністю виплат:

- одноразова;

- щомісячна;

- щоденна тощо.

4. Залежно від предмета неустойки:

- у грошовій сумі;

- у нерухомому майні;