Розділ «Тема 9. Юридичні форми забезпечення банківських кредитів»

- у рухомому майні.

Згідно з Цивільним кодексом України, у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржник зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Під збитками розуміють витрати, зроблені кредитором, втрату або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби боржник виконав зобов'язання.

Законом або договором можуть бути передбачені такі варіанти відшкодування:

- стягнення тільки неустойки (штрафу, пені), але не збитків;

- стягнення збитків у повній сумі понад неустойку (штраф, пеню);

- стягнення за вибором кредитора неустойки (штрафу, пені) або збитків.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання.

При здійсненні кредитної діяльності неустойка (штраф, пеня) може встановлюватися та сплачуватися як позичальником за непогашення у визначений строк кредитної заборгованості, так і банківськими установами за невиконання зобов'язань щодо несвоєчасного відкриття кредитного рахунка, затримки перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника у визначений строк тощо.

Відповідно до законодавства України за прострочення платежу платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, встановленому за згодою сторін, а в разі затримки зарахування грошових надходжень на рахунок клієнта банки сплачують на користь одержувачів коштів пеню у розмірі, передбаченому договором банківського рахунку. Моментом виконання грошового зобов'язання є дата списання коштів з рахунка платника.

Водночас, сплата неустойки (штрафу, пені), встановленої на випадок прострочення або іншого неналежного виконання зобов'язання і відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням, не звільняють боржника від виконання основного зобов'язання.

Відповідно до Цивільного кодексу України, термін позовної давності при стягненні неустойки (пені, штрафу) становить один рік.

Якщо підставою виникнення зобов'язання є договір, то в разі неналежного виконання або невиконання його умов кредитор відповідно до умов договору може застосувати законну чи договірну неустойку. Якщо ж має місце позадоговірне зобов'язання, його виконання може забезпечуватися лише законною неустойкою. Стягнення неустойки пов'язане з визначенням часу виконання зобов'язання.

У банківській практиці неустойка як самостійний вид забезпечення кредитних зобов'язань, як правило, не використовується, а поєднується з іншими видами забезпечення. Так, практично всі кредитні договори містять положення, що передбачають застосування такого засобу впливу, як неустойка, в разі неналежного виконання позичальником умов кредитної угоди щодо строків повернення кредиту і процентів за користування ним.

Отже, неустойка (штраф, пеня) - це визначена кредитним договором грошова сума, яку позичальник повинен сплатити кредиторові у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором. Загалом неустойка відіграє важливу роль у регулюванні кредитної діяльності і сприяє підвищенню відповідальності позичальника за неналежне виконання покладених на нього обов'язків. Серед інших видів забезпечення кредитних зобов'язань позичальників, що використовуються у вітчизняній банківській практиці, є завдаток та притриманий, які слугують підвищенню гарантій забезпечення майнових інтересів сторін зобов'язання (у першу чергу кредитора), належного його виконання, а також усунення можливих негативних наслідків неналежного виконання зобов'язання позичальником.

9.4. Страхування як форма мінімізації кредитних ризиків

Усе більшого поширення у вітчизняній банківській практиці набуває страхування кредитної діяльності банків. Застосування такої форми мінімізації кредитних ризиків як страхування кредиту є взаємовигідною угодою для всіх Ті учасників. Так, зокрема, підприємство-позичальник захищається від втрати ділової репутації у разі невчасної сплати кредиту, банк отримує високі гарантії повернення кредиту, а страхова компанія одержує страхову премію за надані послуги.

Учасниками страхування кредитної діяльності банків виступають:

1. Страховик - юридична особа, яка бере на себе за договором страхування за певну винагороду (страхову премію) зобов'язання відшкодувати страхувальнику або іншій особі, на користь якої здійснюється страхування, збитки, що виникли внаслідок настання страхових випадків. Страховиками є страхові компанії, які одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

2. Страхувальники - юридичні особи-суб'єкти господарювання (незалежно від форм власності), банківські установи чи дієздатні громадяни, що уклали із страховиком договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

3. Кредитор - банк, що уклав кредитний договір із страхувальником (позичальником) і після закінчення строку дії кредитного договору одержує від страхувальника суму наданого кредиту та проценти за користування ним.