РОЗДІЛ 7. ОРГАНІЧНІ ДОБРИВА

Торфопослідні компости готують з 1 частини пташиного посліду і 2 частин торфу на птахофабриках або в господарствах. Компости з посліду (1 частина) і ґрунту (1,5 частини) готують на краю удобрюваного поля. На птахофабриках також виготовляють компост із пташиного посліду (3 частини) і тирси (2 частини). Для пришвидшення процесу розкладання в компостовану масу додають гноївку або азотні добрива (30 кг аміачної селітри або 20 кг карбаміду на 1 т). Залежно від компонентів, температури, вологості та аерації компост дозріває за 3–24 міс. Дуже повільно розкладається тирса хвойних порід дерев.

Тирсу можна застосовувати і без компостування, обробивши її розчином азотних добрив або коров'яком (на 10 л води 200 г карбаміду або 3 л свіжого коров'яку). Співвідношення тирси до розчину 3:1.

У торфопослідному компості міститься 0,7 % N, 0,45 – Р2O5, 0,4 % К2O, вологість – 70 %. Посліднотирсовий компост містить 0,5 % N, 0,35 – Р2O5, 0,25 % К2O. У послідноґрунтовому компості за вологості 45 % 0,23 % N, 0,16 – Р2O5, 0,1 % К2O.

Компости з рослинних решток (солома, бадилля, гичка, опалі листки дерев, бур'яни та ін.) пошарово укладають з торфом (20 см) до висоти 2 м (перший і останній шари – торф). Для пришвидшення процесу компостування і поліпшення якості продукту бурт періодично, у міру висихання, поливають гноївкою (фекаліями) і вносять азотні добрива.

Торфорослинні компости виготовляють також безпосередньо на торф'яниках, заорюючи на глибину 15 см вирощені там бобові культури. Через 20–30 діб верхній шар згортають бульдозером у вали заввишки до 2 м і витримують 1–2 міс.

Змішані (збірні) компости готують з торфу, листків, тирси, мулу, тонких гілок дерев, гички, дернової землі, сміття, паперу, попелу, вапна (2–3 % маси) та інших відходів. Кожен шар суміші завтовшки 20–30 см поливають гноївкою, фекаліями або водою і накривають шаром ґрунту 5–10 см. Через 2–3 міс компост перелопачують. Для пришвидшення дозрівання на 1 т компосту можна добавляти 10– 20 кг аміачної селітри або 7–15 кг карбаміду. Гомогенна землиста маса компосту утворюється через 3–12 міс.

7.9.2. Компости на основі промислових і комунальних відходів. Промислові відходи

Деякі органічні відходи промисловості можна використати як добрива. Правильне їх застосування вирішує двоєдине завдання: 1) підвищення продуктивності сільськогосподарських культур; 2) позбавлення промислових виробництв від додаткових витрат на утилізацію накопичених на їх територіях відходів.

Промислові відходи органічного походження поділяють на три групи.

1. Відходи, які потребують компостування. Вони шкідливі в санітарно- гельмінтологічному, ентомологічному і фітосанітарному аспекті. Це відходи пір'я, пуху, лузга насіння олійних культур, вичавки плодів і овочів тощо.

2. Відходи, які необхідно завчасно вносити в ґрунт. Це м'якоть, мезга, шрот із зерен винограду, відходи вовняного і фетрового виробництв. Зазвичай вони мають широке співвідношення вуглецю до азоту. При внесенні їх у ґрунт перед сівбою відбувається тимчасове біологічне закріплення азоту мінеральних сполук ґрунту мікроорганізмами, що знижує його доступність для рослин. Тому ці відходи вносять задовго до сівби, а перед сівбою застосовують азотні добрива.

3. Відходи, придатні для удобрення без обмежень. Це відходи м'ясо- і птахокомбінатів, шроти й макухи олійного виробництва.

Максимальну дозу внесення промислових відходів розраховують за вмістом загального азоту – 80–100 кг. Добрива до 6 т/га можна вносити гноєрозкидачем або як добавку до гною чи компосту.

Побутові відходи, які становлять 150–250 кг/рік на одну людину, також можна використовувати як добриво, оскільки вони в середньому містять 0,6-0,7 % N, 0,5-0,6 Р205, 0,6-0,8 % К20 на суху речовину. Вони мають високий ступінь біологічного забруднення, можуть бути шкідливими в епідеміологічному відношенні й потребують знезараження. Ця проблема вирішується трьома способами: знезаражування на звалищах, спалюванням, біотермічним знезаражуванням під час виробництва компостів на заводських установках.

Перед компостуванням побутові відходи сортують, видаляють металеві, скляні й пластмасові предмети. Сміття компостують на спеціальних майданчиках. Бурти влаштовують як надземні, так і в неглибоких (до 0,5 м) траншеях. На дно траншеї (3–4 м завширшки) кладуть шар торфу завтовшки 15–20 см. Бурт довільної довжини і заввишки до 2 м зверху засипають шаром ґрунту 15–20 см. Компостування триває до двох років. Масу періодично перелопачують, добавляють гноївку, фекалії, воду. Такий компост вносять задовго до сівби, наприклад під ярі культури восени під оранку.

Із твердих побутових відходів великих міст на спеціальних заводах виготовляють компости, які містять близько 0,8 % N, 0,5 – Р205, 0,5 % К20. Проте до їх складу може входити велика кількість важких металів, тому їх вносять лише з дозволу санітарної служби.

Промисловий компост із твердих побутових відходів застосовують під плодові культури в кількості 50–150 т/га, виноград – 20, зернові – 20–50, соняшник, кукурудзу – 30–100 т/га. За внесення під зяблевий обробіток ґрунту його дія близька до дії гною. Через високий вміст в компості свинцю, цинку та інших важких металів вносити такий компост під овочеві культури заборонено.

7.9.3. Вермикомпости

Вермикомпост (торгова назва – біогумус) – це високомолекулярні органічні сполуки, що утворюються внаслідок життєдіяльності черв'яків у процесі перероблення ними органічних речовин (гною великої рогатої худоби і свиней, крім кролячого, пташиного посліду, соломи, листків дерев, відходів харчової промисловості, побутових відходів, які пройшли ферментацію) та виділення їх у навколишнє середовище із травного каналу. Копроліти черв'яків не злежуються, не мають запаху. Вони містять макро- і мікроелементи, біологічно активні речовини, гормони, які регулюють ріст рослин, ферменти – каталазу, фосфатазу та ін. У них менша кількість сальмонел і вірусів. Черв'яки розмножуюся за температури 4–28 °С, бажана кислотність середовища pH 6,5-7,5, тривалість їх життя – 800–900 діб.

Для вермикультури придатні такі види черв'яків: гнойові, звичайні дощові, малі червоні, червоний каліфорнійський та деякі інші. Найчастіше використовують червоних каліфорнійських черв'яків завдовжки 6–8 см і масою близько 1 г. На відміну від диких родичів вони швидко розмножуються й дають 15–25-разове відтворення за цикл культивування на відкритих майданчиках і 500-разове в умовах закритих приміщень. Зазвичай дикі родичі дають лише 4–6-разове відтворення, але й їх можна використовувати для перероблення органічних відходів, оскільки такі черв'яки краше пристосовані до місцевого клімату. Крім того, для перероблення великої кількості органічних відходів підприємства можуть створювати свою пристосовану популяцію технологічних черв'яків до певного виду відходів, наприклад гною.