РОЗДІЛ 7. ОРГАНІЧНІ ДОБРИВА

Вермикомпост готують у купах або резервуарах. Щільність заселення 30–100 тис. черв'яків на 1–1,5 т органічних відходів на рік. Спочатку відходи витримують у купах, шоб розпочалася ферментація, яка супроводжується сильним розігріванням. Через 1–1,5 міс, коли температура знизиться до 20 *С, в купах роблять отвори і запускають туди черв'яків (приблизно по 100 шт. у кожен отвір). Через 3–4 міс відходи перетворюються на компост. Відділяють черв'яків від готового компосту різними способами, наприклад додають нову порцію органічних відходів, в які черв'яки перелазять самі у пошуку корму. Потім цей шар відходів з черв'яками знімають і переносять до нової купи.

Одна ложа черв'яків (100 тис. особин) за сезон (7 міс, з квітня по жовтень) на відкритому повітрі здатна переробити 1,2 т органічних відходів і сформувати біомасу черв'яків для заселення ще 10–15 лож. Якщо вермикомпостування проводити в опалюваних приміщеннях, то цей процес пришвидшується майже вдвічі.

Вихідна суміш для компостування має бути такої якості: температура – 19–25 °С; вологість – 75–85 %; pH – 6,5–7,5; співвідношення вуглецю і азоту – 20 : 1; вміст мінеральних речовин – до 10 %; вміст сухого протеїну – не більш як 25 %.

3 1т органічних речовин виробляється близько 600 кг вермикомпосту та до 100 кг біомаси черв'яків. Для вермикомпостування рекомендований такий субстрат: 1/3 частина гною, 1/3 – грубих решток та 1/3 частина землі або старого компосту, в якому жили черв'яки. Проте на виробництві застосовують таку суміш: 1/6 частина старого компосту, решта – гній, з якого повністю виділилися гази. Грубих решток не додають, оскільки гній містить чимало перепрілої підстилкової соломи. Догляд за черв'яками полягає переважно у регулярному поливанні субстрату.

Вермикомпост – це збалансоване органічне добриво, що містить 30 % органічних речовин (на суху речовину), 0,8-3,0 % N, 0,8–5 Р205, 1–2 % К20, інші макро- і мікроелементи. За суцільного внесення норма його становить 3–3,5 т/га, за локального – 0,25–0,30 т/га. Кожна тонна вермикомпосту підвищує врожайність зернових на 5–6 ц/га і ще настільки ж за ротацію сівозміни. Ефективно застосовувати вермикомпости в овочівництві як відкритого, так і захищеного ґрунту.

Компости найліпше вносити восени під зяблеву оранку або навесні під культивацію. Вони ефективні на всіх типах ґрунтів для всіх сільськогосподарських культур, але найліпше їх застосовувати під просапні та овочеві культури.

Норми внесення компостів з торфу і гною або пташиного посліду залежать від культури і змінюються від 20 до 50 т/га.

Під яблуню, грушу, картоплю, капусту вносять 40–50 кг компостів на 10 м2, під кісточкові, ягідні кущі та багаторічні овочі – 30–40 кг. На високі норми внесення компосту добре реагують агрус і малина.

7.10. Органо-мінеральні добрива

Торфомінеральні компости готують, пересипаючи шар торфу завтовшки 15– 20 см одним із мінеральних компонентів – попелом (золою), вапняними матеріалами тощо.

Торфомінерально-аміачні добрива (ТМАД) (компости) готують насиченням торфу аміаком (рідким аміаком, аміачною водою) з добавлянням фосфорних і калійних добрив. Це комплексні біологічно активні добрива, до складу яких входять рухомі форми азоту, фосфору і калію, а також органічні речовини торфу, частина з них під дією аміаку переходить у водорозчинний стан. Для виготовлення ТМАД придатні будь-які типи торфів із зольністю не більше як 25 %, ступенем розкладання – не менш як 15 %, вмістом вологи – 50–60 %, оксиду заліза – не більш як 5 %, оксиду кальцію – не більш як 5 % і pH 2,5-6,0.

Торфоаміачні добрива (ТАД) – добрива, які отримують обробленням торфу аміачною водою або рідким аміаком. Вони належать до гумінових. Під дією аміаку активізуються органічні речовини торфу, в 10–15 разів збільшується вміст водорозчинних гумусових кислот і рухомих сполук азоту, усувається надмірна кислотність торфу. ТАД виготовляють у польових умовах.

Торфомінеральні добрива (ТМД) – суміш торфу з фосфорними й калійними добривами та вапнувальним матеріалом. Доза внесення добрив для виробництва ТМД: на 1 т торфу 55%-ї вологості добавляють 10 кг фосфоритного борошна або 21 кг суперфосфату гранульованого, 7 кг калію хлористого або 11 кг калійної солі змішаної. За кислотності торфу рНС0Л 2.5-3,0 вапнякового борошна вносять 50-45 кг/т, за рНсал 3,0-3,5 – 40-35 кг/т.

ТМД має такий фізико-хімічний склад: вміст вологи – не більш як 65 %; зольність – не більш як 30 %; pH сольової суспензії – не менш як 5; вміст Р2O5 і К20 – по 0,6 %.

7.11. Ферментовані добрива

7.12. Технологія застосування добрив і хімічних меліорантів

У технологію застосування добрив і хімічних меліорантів входять усі види робіт, пов'язані з виробництвом (органічні і місцеві добрива), транспортуванням, зберіганням, підготовкою і внесенням у ґрунт.

Питання підвищення окупності мінеральних добрив було актуальним завжди, а на сучасному етапі розвитку сільського господарства, за різкого підвищення вартості та зменшення їх застосування, воно стало ше актуальнішим. У зв'язку з цим згадаємо вислів Π. Г. Найдіна (1955), що основною керівною ідеєю під час розробляння прийомів, які забезпечують найвищу ефективність застосування добрив при зниженні їх витрат, мають бути принципи живлення добривами рослин, а не ґрунту.

А. В. Соколов (1947) зазначав, що свого часу необхідність проведення дослідів з локальним внесенням добрив А. Є. Зайкевичем була зумовлена дешевою сільськогосподарською продукцією і високою вартістю добрив.

Мінеральні добрива – це продукти безперервного виробництва і сезонного використання. Від початку виробництва до застосування вони деякий час (до 9 міс) зберігаються у складських приміщеннях. Більшість мінеральних добрив розчиняється у воді. Тому при зберіганні їх під відкритим небом із них вимивається значна частина елементів живлення, погіршуються фізичні властивості, втрачається сипкість, що ускладнює їх внесення. При цьому втрати добрив можуть сягати 10-15 %.