РОЗДІЛ 7. ОРГАНІЧНІ ДОБРИВА

Для запобігання втратам під час перевезення незатарених добрив автомобілями їх кузови потрібно вкривати металевими кришками або брезентовими тентами. Затарені добрива в мішках або контейнерах можна перевозити бортовими автомобілями. Застосування контейнерів (гумокордових багаторазового використання, поліетиленових одноразового використання, складаних, на зразок плодових, з поліетиленовим вкладишем) дає змогу різко знизити втрати добрив, повністю механізувати навантажувально-розвантажувальні роботи. При перевезенні добрив зі складів потрібно отримати сертифікат, в якому зазначено масу добрива та вміст елементів живлення. Відпускати добрива зі складу потрібно також лише за їх масою з відповідним оформленням документації.

У міжсезонний період мінеральні добрива зберігають у типових складах з водонепроникними покрівлею і стінами. Складські приміщення обладнують примусовою вентиляцією для підтримання відповідної вологості повітря. За її відсутності в теплу і сонячну суху погоду вікна і двері відчиняють, а в сиру – зачиняють.

У зв'язку з сезонністю застосування добрив і нерівномірністю надходження впродовж року виникає необхідність у їх складуванні. Типи і розміри складів визначать з урахуванням річного обороту добрив. Розмір складу господарства залежить від перспективної потреби в мінеральних добривах і коефіцієнта їх обороту. Вони мають відповідати таким вимогам: повна ізоляція добрив від атмосферних опадів, талих і ґрунтових вод. підтримання мікроклімату, який виключає надходження повітря, механізація навантажувально-розвантажувальних робіт, наявність бетонних або асфальтованих підлог.

Складування добрив – це складання незатарених добрив у бурти відповідної висоти або штабелювання затарених добрив в окремих засіках, розділених збірно- розбірними перегородками з урахуванням правил пожежної безпеки. На засіках мають бути таблички з назвою добрива, його масою, вмістом елементів живлення, датою надходження.

Здатні до злежування незатарені добрива укладають навантажувачами і конвеєрами в купи заввишки 1,5–2 м, а добрива, які не злежуються, укладають у купи заввишки до 2,5–3 м. суперфосфат гранульований – до 5 м. Щоб не допустити руйнування складу внаслідок механічного тиску добрив, висота їх насипу під стіною має бути не більшою за 1,5 м.

Затарені добрива до місця штабелювання подають стрічковими конвеєрами. Мішки з аміачною селітрою і карбамідом складають вручну на дерев'яні шити хрест-навхрест до 15 ярусів у штабелі, а складні добрива і суперфосфат – до 20 ярусів. Пошкоджені й підмоклі мішки, а також добрива з підвищеною вологістю зберігають окремо.

Для зберігання рідких добрив на складах хімізації виділяють спеціальні майданчики, обгороджені вогнетривкими матеріалами. На майданчиках встановлюють металеві вертикальні або горизонтальні резервуари з комплектом устаткування, що забезпечує їх герметичність. Резервуари слід заповнювати не більше як на 95 %, щоб не допустити втрат добрив від нагрівання (переливання через край).

Технологічні схеми підготовки, транспортування і внесення мінеральних добрив. Сипкі незатарені добрива завантажують у розкидачі або автосамоскиди безпосередньо в складських приміщеннях за допомогою мостових грейферних кранів, механічних лопат тощо. За потреби добрива подрібнюють і просіюють крізь сита.

Деякі види добрив транспортують і вносять на поля окремо. При перевезенні на невеликі відстані (до 5 км) можна застосовувати також суміші добрив. Якщо відстань перевезення суміші більша, то вона може розшаруватися на компоненти. Суміші виготовляють на спеціальних установках або за допомогою автонавантажувачів-змішувачів.

Оскільки розмір часточок добрив під час внесення має не перевишувати 5 мм, їх у разі потреби подрібнюють. Для цього використовують подрібнювані або розтарювачі-подрібнювачі.

Залежно від потреби в добривах, забезпеченості транспортними засобами та відстані до поля обирають відповідну технологію їх внесення.

Технологія внесення добрив – це комплекс послідовних виробничих операцій, що здійснюються при застосуванні добрив. Найчастіше використовують безперевальну, перевантажувальну та перевальну технології.

Безперевальна (прямоточна) – добрива завантажують в автомобілі або тракторні причепи, якими їх транспортують до поля і вносять у ґрунт.

Перевантажувальна – застосовують за відстані від складу до поля 7–15 км. Добрива доставляють до поля спеціальними транспортно-перевантажувальними засобами, наприклад автомобілями-самоскидами, перевантажують їх на тракторні машини, які лише вносять добрива у ґрунт.

Перевальна – застосовують як виняток, за сприятливих погодних умов у разі масового завезення добрив у господарство. Добрива транспортують автомобілями- самоскидами до поля, і вивантажують на спеціальні майданчики, звідки їх завантажують на тракторні машини і вносять у ґрунт.

Поле розбивають на загінки з урахуванням його рельєфу та напрямку вітру, відбивають поворотні смуги, проводять лінію першого проходу агрегата, після чого починають вносити добрива. Основним показником якості внесення добрив є дотримання заданих норм і співвідношення між елементами живлення, рівномірність розподілу їх по всьому полю.

Способи внесення мінеральних добрив

Розширене відтворення родючості ґрунтів і забезпечення сільськогосподарських культур елементами живлення відповідно до їх біологічних потреб у певних ґрунтово-кліматичних умовах потребує застосування різних способів внесення добрив. Способи внесення добрив – це прийоми їх застосування під сільськогосподарські культури. Розрізняють такі способи внесення добрив: основне (допосівне, передпосівне) – внесення основної маси добрив у ґрунт до сівби або садіння; рядкове (припосівне) – внесення добрив під час сівби або садіння; підживлення – внесення добрив у період вегетації рослин; позакореневе підживлення – підживлення рослин розчинами добрив обприскуванням їх надземних частин.

Оскільки основним способом живлення рослин є кореневе, то внесення добрив у ґрунт з метою його регулювання й оптимізації має першочергове значення.

Основне внесення добрив забезпечує живлення рослин упродовж усього періоду вегетації. До сівби вносять гній та інші органічні добрива і зазвичай переважну більшість загальної норми мінеральних добрив. Основне внесення проводять восени або навесні залежно від ґрунтово-кліматичних умов, особливостей удобрення, наявності добрив та інших причин.