РОЗДІЛ 7. ОРГАНІЧНІ ДОБРИВА

Технології внесення мають забезпечувати розміщення добрив у зоні розвитку кореневої системи і мінімальну фіксацію їх ґрунтом. Добрива потрібно заробляти в стабільно зволожуваний шар ґрунту, що забезпечить їх добру доступність упродовж вегетації. Слід також враховувати, що елементи живлення можуть вимиватися й переміщуватися внаслідок дифузії. Вимиваються переважно азотні добрива у формі нітратів. Цей процес характерний для ранньої весни і пізньої осені, тому важливо правильно обрати час внесення азотних добрив з метою його наближення до періоду найінтенсивнішого засвоєння азоту рослинами.

Фосфорні добрива зберігаються у місцях внесення і навіть на ґрунтах легкого гранулометричного складу майже не мігрують по ґрунтовому профілю.

Калійні добрива зазвичай обмінно поглинаються ГВК і лише на піщаних, супіщаних і торф'яних ґрунтах калій вимивається в незначних кількостях.

На зв'язних ґрунтах за осіннього внесення закріплення фосфору і калію майже однакове. Проте на кислих ґрунтах чим раніше будуть внесені важкорозчинні фосфорні добрива, тим більше утвориться доступних форм фосфору. При цьому суперфосфат гранульований, навпаки, щоб зменшити закріплення фосфору ґрунтом, ліпше вносити ближче до сівби або під час неї. Гранулювання зменшує площу контакту добрив з ґрунтом і тим самим фіксацію фосфору, але задовго до сівби гранули розчиняються і закріплення фосфору збільшується.

У разі мілкого заробляння фосфорних і калійних добрив у зв'язку з пересиханням ґрунту вони не будуть використовуватися рослинами. Це також спостерігається за рядкового підживлення рослин культиваторами, що дає менший ефект, ніж у разі заробляння добрив плугом.

Отже, під час вибору технології внесення добрив потрібно враховувати ці та інші особливості поведінки добрив у ґрунті та живлення рослин.

Нині більшість машин для поверхневого внесення мінеральних добрив обладнано тарілчастими і дисковими відцентровими механізмами, які нерівномірно розподіляють добрива за шириною захвату агрегата. У виробничих умовах нерівномірність внесення добрив нерідко досягає 60–80 %, що знижує їх ефективність: азотних – на 45–50 %, фосфорних – на 15–20, калійних і складних – на 36–40 %. Лише за використання якісних добрив та кваліфікованого налагодження механізмів нерівномірність внесення для машин з відцентровими робочими органами становить ± 25 %, для машин точного внесення – ± 15 %. Навіть застосування різних способів обробітку ґрунту унеможливлює виправлення допущеної нерівномірності внесення добрив і, як наслідок, забезпечення рослини елементами живлення.

Поряд з нерівномірністю внесення добрив до втрат урожаю призводить також незадовільне загортання їх у ґрунт. Особливо це стосується заробляння фосфорних добрив, оскільки фосфор у ґрунті майже не перемішується. Ці недоліки майже усуваються при заміні розкидного способу внесення добрив на локальний. Локальне внесення ґрунтується на використанні машин, обладнаних спеціальними пристроями для внесення добрив безпосередньо в ґрунт концентрованими осередками різної форми на певну глибину.

Технологія застосування органічних добрив

Тверді добрива вносять за прямоточною і перевалочною технологіями. При невеликих дозах і малих відстанях від гноєсховища до поля застосовують прямоточну технологію. За великого виходу гною на тваринницьких комплексах, звідки його вивозять на поля цілий рік і складають у штабелі, а потім в оптимальні агротехнологічні строки вносять гноєрозкидачами – перевалочну.

Рідкі органічні добрива транспортують із прифермських сховищ і розподіляють по полю спеціальними машинами або перекачують на поле трубопроводом за прямоточною технологією на відстань до 5 км. При перевантажувальній технології добрива з прифермських сховиш доставляють великотоннажними транспортними засобами і перевантажують у машини для поверхневого або внутрішньо- ґрунтового внесення за віддалення полів понад 5 км. За перевалочною технологією рідкі органічні добрива транспортують із прифермських сховиш у польові трубопроводами або великотоннажними цистернами. З них добрива розподіляють по полю в оптимальні строки цистернами-розкидачами або трубопровідною системою напуском чи дощуванням. Застосовують за віддалення полів більш як на 5–7 км.

Технологія застосування добрив з поливною водою

Технологія диференційованого (точного) застосування добрив

Оцінка якості підготовки добрив до внесення

Вологість і гранулометричний склад добрив мають відповідати встановленим вимогам, не містити домішок і грудочок діаметром понад 5 мм. Злежані мінеральні добрива завчасно подрібнюють. Фосфорні добрива можна подрібнювати за 30 діб до внесення, калійні – за 10. азотні – за 3 доби. Для контролю за якістю подрібнення добрив періодично відбирають 2–3 проби масою близько І кг з буртів подрібнених добрив і просівають крізь сито з отворами 5 мм.

За наявності у добривах часточок розміром понад $ мм машини для подрібнення потрібно регулювати.

Для виготовлення однорідних за хімічним складом сумішей добрив вихідні компоненти повинні мати однаковий або близький гранулометричний склад; часточок розміром 1–4 мм мас бути не менш як 95 %. зокрема 2-3 мм – понад 50 %, < 1 мм – не більш як 1 %. Фактичне співвідношення компонентів у сумішах не має відрізнятися від заданого більш як на 8 %. Співвідношення компонентів у суміші визначають за допомогою лабораторного аналізу. Для цього із різних місць бурту суміші (або кузова тринспортного засобу) відбирають 10 проб по 0,2 кг і в кожній пробі визначають кількість компонентів та їх співвідношення. Потім підраховують середнє співвідношення в 10 пробах і порівнюють з допустимим. Завантаження агрегатів різними добривами без попередньою змішування не допускається.

Втрати добрив під час перевантаження на складі, транспортування і перевантаження в агрегат мають не перевищувати 0,03 %.

Оцінювання якості основного удобрення

Техніка безпеки і виробнича санітарія під час роботи з добривами