РОЗДІЛ 7. ОРГАНІЧНІ ДОБРИВА

Якщо комбайн обладнано подрібнювачем нетоварної частини урожаю, то рослинні рештки вважаються ламкими.

У соломі зернових міститься велика кількість безазотистих речовин: целюлози – 33–35 %, геміцелюлози – 21–22, лігніну – 18–22, а також білка 3–5, азоту і мінеральних солей – 4–6 %.

До складу соломи входить низка елементів живлення (табл. 7.7).

Таблиця 7.7. Хімічний склад соломи різних культур, % (П. Д. Попов, В. А. Деревягін, 1988)

Хімічний склад соломи залежить від властивостей ґрунту, удобрення і погодних умов. Солома зернових культур у середньому містить 0,5 % N, 0,25 – Р2O5, 0,8 – К2O, 35–40 % органічного вуглецю та незначні кількості кальцію, магнію, сірки і мікроелементів.

В усіх видах соломи, крім соломи зернобобових культур, широке співвідношення вуглецю до азоту. Від співвідношення С : N прямо залежить швидкість розкладання соломи: чим воно вужче, тим швидше розкладається солома. В перший рік після внесення соломи у чистому вигляді врожай дещо знижується в результаті додаткового засвоєння азоту ґрунту мікрофлорою, яка розкладає солому. Для усунення цього негативного явища на 1 т соломи додають 4–15 кг азоту добрив.

Солому використовують як підстилку для отримання підстилкового гною, виготовлення компостів та безпосередньо як добриво. Вона є енергетичним матеріалом для мікроорганізмів ґрунту, а продукти розкладання соломи – будівельним матеріалом для лабільного гумусу. Тому для її розкладання мікроорганізми потребують додаткового живлення азотом, який вони перехоплюють у рослин з ґрунту і добрив. Так, відомо, що солома колосових культур бідна на азот: в 1 т в середньому міститься 400 кг вуглецю і 5 кг азоту (80 : 1). Для зниження цього співвідношення до оптимального (25 : 1) в кожній тонні соломи має міститися 16 кг азоту (400 : 25). Так як у соломі природний вміст азоту становить 5 кг/т, то необхідно додатково вносити ще 11 кг/т його (16 – 5). У вигляді добрив, особливо на родючих, достатньо зволожених ґрунтах, вважається достатнім внесення тільки половину вказаної кількості азоту (4–6 кг/т). Решту його мікроорганізми засвоять з повітря і ґрунту.

Отже, вдосконалення методів керування рослинними з рештками має велике значення не лише стосовно отримання необхідної кількості азоту, а й для тимчасового усунення блокування поживних речовин.

Негативна дія соломи

Солома діє на культуру, під яку її вносили як добриво, депресивно. Крім високого співвідношення С : N пригнічувальна дія пов'язана з наявністю в ній розчинних форм органічних сполук – саліцилової та дигідростеаринової кислот і ваніліну. Водна витяжка зі свіжої соломи гальмує розвиток рослин. У соломі та продуктах її розкладання виявлено похідні фенолу, які токсично впливають на рослини. В ґрунті продукти розкладання соломи – бензойна, ванілінова і кумаринова кислоти – значно інгібують ріст рослин (затримується ріст коренів, порушується обмін речовин, виявляються ознаки хлорозу).

Крім фенольних сполук під час розкладання соломи утворюється низка органічних кислот: мурашина, оцтова, молочна, масляна, щавлева, бурштинова, валеріанова та інші, які також є шкідливими для розвитку кореневих систем рослин. Особливо багато різних сполук накопичується в ґрунті за анаеробного розкладання соломи.

Велике значення для усунення депресивного ефекту соломи на рослини має азот. Високі норми азоту мінімізують депресивний вплив витяжки із соломи. Детоксикація свіжої соломи відбувається внаслідок стимуляції азотом мікробіологічного комплексу ґрунту. В аеробних умовах мікроорганізми швидше засвоюють фітотоксичні сполуки, що утворилися. За 3–4 міс розкладається до 50 % соломи, а за 1,5–2 роки – до 80 %. Її удобрювальна цінність виявляється на другий і в наступні роки.

У процесі розкладання в ґрунті з 1 т соломи вже через 3 міс утворюється близько 50 кг гумусу, через 2 роки його утворення завершується, досягнувши максимального значення – 90–100 кг. Новоутворені гумусові речовини належать до класу так званого поживного гумусу. За 4 роки їх кількість зменшується до 70 кг.

Органічні речовини рослинних решток розкладаються тим швидше, чим більший у них вміст азоту і чим менше співвідношення азоту і вуглецю. Якщо солому використовують як добриво, потрібно також вносити азотні добрива з розрахунку 10–12 кг д. р. на кожну тонну соломи. Активність мікроорганізмів можна підвищити, якщо замість мінерального азоту добрив до соломи додавати безпідстилковий гній, гноївку або інші органічні добрива. Ефективним також є застосування біодеструктора стерні – комплексного за складом і багатофункціонального за дією мікробного препарату промислового виробництва, розчином якого обприскують ґрунт і післязбиральні рештки рослин.

Основні агротехнологічні вимоги до використання соломи як добрива наведено нижче.

1. Солому насамперед варто вносити на бідних, виораних ґрунтах, на полях, віддалених від тваринницьких ферм більш як на 5 км, а також якщо в господарстві бракує гною.

2. Солому можна вносити під усі сільськогосподарські культури. Найліпше вона розкладається у разі загортання її при основному обробітку ґрунту на полях, призначених для вирощування просапних культур.

3. Рівномірність розподілу подрібненої соломи завдовжки 5–10 см має становити не менш як 75 % безпосередньо під час обмолоту зерна.

4. Подрібнену солому можна залишати в полі впродовж 1–2 тижнів після збирання врожаю. У такому разі вона є мульчею, яка запобігає висушуванню ґрунту.

5. Після розкидання соломи потрібно внести азотні добрива із розрахунку 10-12 кг д. р. на 1 т соломи та обробити поле дисковою бороною на глибину 8–12 см.