Він пішов, а я купив у іншої старої щойно принесені вечірні газети й почав читати. Я не мав ніякого сумніву щодо того чоловіка, на якого показав мені офіціант. Ми обидва дуже добре йбго знали. Єдине, що я подумав: «Який дурень! Безмозкий клятий дурень».
У цей час підійшов один товариш — грек — і підсів до мого столика. Він був командир роти у П'ятнадцятій бригаді, і його завалило вибухом бомби, від якого загинуло четверо інших бійців, а його якийсь час тримали під медичним наглядом, а потім послали в будинок відпочинку чи щось там таке.
— Як справи, Джоне? — спитав я його. — Випийте зі мною.
— Як зветься цей напій, містере Еммундс?
— Джин з тоніком.
— А що за тонік?
— Хінний. Ось покуштуйте.
— Та я, знаєте, загалом майже не п'ю, але хіна добре помагає від пропасниці. То вже спробую.
— А як ви себе почуваєте, Джоне? Що каже лікар?
— Мені лікар не потрібен. Зі мною все гаразд. От тільки в голові весь час наче дзижчить.
— Вам треба піти до лікаря, Джоне.
— Та я вже ходив. Але він не розуміє. Каже, нема потрібних паперів.
— Я подзвоню і все влаштую, — пообіцяв я. — У мене є там знайомі. А що, той лікар — німець?
— Ваша правда, — відказав Джон. — Таки німець. По-англійському говорить кепсько.
До мене знову підійшов той офіціант. Він був літній чоловік, з лисою головою і старомодними манерами, яких не змінила й війна. На обличчі його відбивалося неабияке занепокоєння.
— У мене син воює,— сказав він. — А другий загинув на фронті. То як же?
— Це ваш клопіт.
— А ви? Я ж і вам розказав.
— Я просто зайшов сюди випити перед вечерею.
— А я тут працюю. То порадьте щось.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Твори в 4-х томах. Том 2» автора Ернест Хемінгуей на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОПОВІДАННЯ ПРО ГРОМАДЯНСЬКУ ВІЙНУ В ІСПАНІЇ“ на сторінці 4. Приємного читання.