— Я сам нізащо не виказав би його, — відповів я, намагаючись виправдатися перед собою за те, що дав офіціантові телефон. — Та я чужинець, а ця війна ваша, і клопіт ваш.
— Але ж ви з нами.
— Цілковито і завжди. Одначе я не зобов'язаний виказувати давніх знайомих.
— А я?
— Ви — інша річ.
Я знав, що це правда, й не міг відповісти інакше, але волів би нічого того навіть і не чути.
Моє бажання побачити, як поведеться людина за таких обставин, було вже давно і ганебно вдоволене. Я обернувся до Джона й більше не поглядав туди, де сидів Луїс Дельгадо. Як я знав, він уже понад рік був льотчиком у фашистів, а тепер оце сидів тут, вдягнений у республіканську військову форму, і розмовляв з трьома молодими льотчиками-республіканцями останнього випуску, що пройшли курс навчання у Франції.
Жоден з тих зелених новачків не міг знати його, і я подумав, чи не для того він пробрався сюди, щоб викрасти літак, чи, може, для чогось іншого. Та хоч яка була його мета, він вчинив дурницю, з'явившись у Чікоте.
— Як ви себе почуваєте, Джоне? — запитав я.
— Добре почуваю, — відповів Джон. — Питво що треба. Я, здається, трохи від нього захмелів. Зате в голові не так гуде.
До нас підійшов офіціант. Він був дуже збуджений.
— Я його виказав, — мовив він.
— От і добре, — озвався я. — Тепер ви позбулися того клопоту.
— Так, — гордо підтвердив він. — Я його виказав. Вони вже виїхали сюди, щоб забрати його.
— Ходімо, — звернувся я до Джона. — Тут буде неспокійно.
— Тоді краще піти, — сказав Джон. — Завжди щось таке трапляється, хоч як намагаєшся цього уникнути. Скільки з нас?
— Ви не залишитесь? — спитав мене офіціант.
— Ні.
— Але ж ви самі дали мені телефон.
— Звісно. Коли довго живеш у цьому місті, то знаєш багато всяких телефонів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Твори в 4-х томах. Том 2» автора Ернест Хемінгуей на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОПОВІДАННЯ ПРО ГРОМАДЯНСЬКУ ВІЙНУ В ІСПАНІЇ“ на сторінці 9. Приємного читання.