Розділ «ЗЕЛЕНІ УЗГІР'Я АФРИКИ»

— Випий пива. Ти вже старий, тож воно тобі не зашкодить. Я баічив Дідові очі, коли спорожнював пляшку, й зрозумів,

що і йому кортить пива. Він узяв пляшку, допив пиво й схилився над прутами з м'ясом, ніжно пригортаючи до себе пляшку.

— Ще пива? — спитав М'Кола.

— Так, — відповів я. — І патрони.

А Римлянин розводився далі. Мабуть, він був ще більший ‘балакун, ніж Карлос, якого я зустрічав на Кубі.

— Усе це страшенно цікаво, — сказав я йому. — Ти, я бачу, молодець, як і я. Ми обидва молодці. А зараз послухай…

М'Кола приніс пиво і мою мисливську куртку, де в кишені, Лежали патрони. Я випив ковток, помітив, що Дід не зводить '» мене очей, і виклав перед ним шість патронів.

— Хочу похвалитися, — заявив я. — Доведеться вам трохи потерпіти. Дивіться!

Я по черзі доторкнувся до кожного патрона, приказуючи:

— Сімба, сімба, фаро, ньяті, тендалла, тендалла. То як? Хоч Нірте, хоч ні. Дивися, М'Коло! — І я знов перебрав усі шість Патронів:

— Лев, лев, носоріг, буйвіл, куду, куду.

— Ай! — схвильовано вигукнув Римлянин.

— Н'діо, — урочисто підтвердив М'Кола. — Так, це правда.

— Ай! — знову вигукнув Римлянин і вхопив мене за великого Оальця.

— Свята правда, — сказав я. — Хоч важко повірити, адже так?

— Н’діо, — повторив М’Кола і собі взявся перераховувати Патрони: — Сімба, сімба, фаро, ньяті, тендалла, тендалла!

— Можеш розповісти це всім, — мовив я по-англійському. — А, з мене на сьогодні досить.

Римлянин знову заговорив до мене, а я уважно слухав його, жуючи новий шматок смаженої печінки. М'Кола заходився коло голови куду: оббілував одну й показав Камау, що робити з другою. То була морочлива робота: вони вдвох при світлі багаття обережно очистили очі, ніс і вуха, потім, не пошкодивши шкури, вміло й ретельно відділили все м'ясо. Не пам'ятаю, коли я ліг спати і чи ми взагалі лягали спати тієї ночі.

Пригадую, я дістав словника й попросив М'Колу спитати у хлопчика, чи є в того сестра; М'Кола поважно й твердо відповів за нього:

— Ні, ні.