Розділ «6 ТІФÉРЕТ»

“Хто тобі це сказав?”

“Книжечка сторінок на двісті, видав Відділ туризму Провену, яку я знайшла у Центрі французької культури. Але це ще не все. У Провені є фортеця, яка називається Донжон, це слово говорить саме за себе, о також Порт-о-Пен, колись там була Церква Сховища, були, ясна річ, різні церкви, присвячені тій чи іншій Богоматері, була чи й ще є вулиця Круглого Каменя, де стояв pierre de cens[262], на який піддані графа складали монети десятини. Крім того, була вулиця Білих Плащів і провулок, що називався Grande Putte Muce[263], з причин, про які ти можеш здогадатися, тобто тому, що там містилися борделі”.

“А попелікани?”

“У Провені були катари, яких потім заслужено спалили, а великий інквізитор був колишнім катаром, що покаявся, його звали робер ле Буґр. Тож нічого дивного, що там була вулиця або дільниця, яка залишилася у пам’яті як пристановище катарів, хоч катарів там уже не було”.

“1344 року вони ще…”

“А хто тобі сказав, що цей документ з 1344 року? Твій полковник прочитав 36 років після возу з сіном, але візьми до уваги, що в ті часи літера p, написана певним способом, із чимось на зразок апострофа, означала post, "після", тоді як p без апострофа означала pro, "за". Автор цього тексту — мирний неґоціянт, який зробив собі кілька нотаток про угоди, укладені в Ґранж-о-Дім, тобто на вулиці святого Івана, а не в ніч на святого Івана, і записав ціну тридцять шість су, чи деньє, чи якоїсь іншої монети, яку він отримав за один або за кожен віз із сіном”.

“А сто двадцять років?”

“Хто тут говорить про роки? Інґольф побачив щось, що він переписав як 120 а… Хто сказав, що це справді була літера а? Я заглянула до одної таблиці скорочень, уживаних у ті часи, і виявила, що для позначення denier або dinarium використовувалися дивні значки, один з яких нагадував літеру дельта, а інший був схожий на літеру тета, щось на зразок кільця, розірваного зліва. Якщо написати його недбало або поспіхом — як це міг написати заклопотаний купець — тоді такий фанатик, як полковник, може прийняти його за літеру а, адже він читав уже десь історію зі 120 роками, ти ж сам мені казав, що він міг прочитати її в будь-якій історії про розенкройцерів, тому він хотів знайти щось, що б нагадувало post 120 annos patebo! Що ж він робить Далі? Знаходить it і тлумачить його як iterum. Але iterum скорочується як itm, тоді як it означає item, “стільки ж”, і використовується у переліках для уникнення повторень. Наш купець обчислює, скільки прибутку принесуть йому деякі замовлення, які він одержав, і робить список достав. Він повинен доставити букети провенських троянд, ось що означає r … s … chevaliers de Pruins. А там, де полковник питав vainjance (адже йому в голові невідчіпно сиділи лицарі Кадоші), слід читати jonchée[264]. Троянди використовували як прикраса до капелюхів або для килимів із квіток з нагоди різних свят. Тому ось як слід читати твоє послання з Провену:

На вулиці св. Івана.

36 су за віз із сіном.

Шість нових відрізів з печаттю

На вулицю Білих Плащів.

Троянди хрестоносців для jonchée:

шість букетів по шість у шість наступних місць,

кожен по 20 денье, що разом складає 120 деньє.

У такому порядку:

перші у Замок

стільки ж других до Порт-о-Пен

стільки ж для Церкви Сховища

стільки ж для Церкви Богоматері за рікою