Розділ «6 ТІФÉРЕТ»

“Як Маятник”.

“Якщо вам завгодно. Не можна висловлювати всього, що спадає нам на гадку”.

“Аякже, аякже. Строга наукова точність над усе”.

Того вечора я був гордий з того, що спорудив гарну історію. Я був естетом, який використовує тіло і кров світу, щоб створити з них Красу. А Бельбо був уже адептом. Як будь-хто інший — не через Просвітлення, а через faute de mieux[254].

105

Claudicat ingenium, delirat lingua, labat mens

(Лукрецій, De rerum natura, III, 453)[255]

Мабуть, власне в ті дні Бельбо спробував зрозуміти, що саме з ним діється. Однак навіть суворість його самоаналізу не змогла відірвати його від недуги, до якої він уже звикав.

Вигадати якийсь План: План виправдує тебе такою мірою, що ти перестаєш бути відповідальним навіть за нього самого. Достатньо кинути каменем і заховати руку за спину. Невдачі не було б, якби План справді існував.

Чечілія ніколи не була твоєю, бо Архонти зробили Аннібале Канталямессу та Піо Бо нездатними грати на наймиліших у світі бомбардонах. Ти втік з поля бою коло Струмка, бо Декани захотіли приберегти тебе для іншого голокосту. А чоловік зі шрамом має талісман, могутніший від твого.

План, ось він, винуватець. Мрія нашого роду. An Deus sit[256]. Якщо Він існує, це Його вина.

Те, адресу чого я втратив, це зовсім не Мета, а Начало. Не об’єкт, яким треба заволодіти, а суб’єкт, який володіє мною. Банальне зло, напіврадість, про що ж інше говорить Міф? Подвійним восьмискладовим віршем.

Кому належить ця думка, найзаспокійливіша з усіх мислимих? Ніщо не може вирвати з моєї душі гадку, що цей світ є плодом бога пітьми, а я є продовженням його тіні. Віра приводить до Абсолютного Оптимізму.

Це правда, я чужоложив (або не чужоложив) — але то Бог не зумів вирішити проблему Зла. Нумо, гайда товкти у ступі зародок, з медом і перцем. Цього хоче Бог.

Якщо віра справді доконечна, хай то буде релігія, яка не примушує тебе почувати себе винним. Хай то буде релігія несув’язна, релігія, що пускає пару, релігія підземна, нескінченна. Як роман, а не як богослов’я.

П’ять шляхів до єдиного пункту призначення. Що за марнотратство. Хай буде натомість лабіринт, який веде всюди й нікуди. Щоб померти стильно, треба жити у бароко.

Лише злий Деміург дає нам змогу почувати себе добрими.

А якби космічного Плану не існувало?

Який недобрий жарт, жити у вигнанні, коли ніхто нас не виганяв. Бути вигнаним із місця, якого не існує.

А якби він, План, існував, але був для тебе невловним усю вічність? Там, де відступає релігія, на допомогу приходить мистецтво. І ти вигадуєш План як метафору незбагненного. Людська змова теж може заповнити порожнечу. Вони не опублікували мого Серця у пристрасті, тому що я не належу до тамплієрської кліки.