Розділ «6 ТІФÉРЕТ»

(Odorico da Pordenone, De rebus incognitis, Impressus Esauri, 1513, гл. 21, стор. 15)

Одного дня наприкінці січня, проходячи вулицею Маркезе Ґвальді, де була запаркована моя машина, я побачив Салона, який виходив з видавництва “Мануціо”. “Погомонів трохи з приятелем Альє…” сказав він мені. Приятелем? Наскільки я пам’ятав з часів свята у П’ємонті, Альє не вельми його любив. Що це, Салон стромляв носа до справ “Мануціо”, чи Альє використовував його для хтозна-яких контактів?

Він не дав мені часу над цим замислитися, запропонувавши аперитив, і ми опинилися у Піладе. Я ніколи не бачив його в цих краях, але він привітався зі старим Піладе так, ніби вони зналися вже віддавна. Коли ми сіли, він запитав мене, як мається моя історія магії. Він знав навіть це. Я спровокував його до розмови на тему порожнистої землі і того Себоттендорфа, що його згадував Бельбо.

Він засміявся. “A-а, ну певно, божевільних серед ваших клієнтів не бракує! Про цю історію з порожнистою землею мені нічого невідомо. Щодо фон Себоттендорфа, звісно, то був дивний суб’єкт… Він наважився навіювати Гіммлерові та компанії самогубчі для німецького народу ідеї”.

“Які ідеї?”

“Орієнтальні фантазії. Ця людина остерігалася євреїв і святобливо шанувала арабів і турків. Чи відомо вам, що в кабінеті Гіммлера, окрім Майн Кампфу, завжди лежав Коран? Замолоду Себоттендорф захоплювався якоюсь турецькою сектою втаємничених і розпочав вивчати ісламську гнозу. Він говорив “Фюрер”, але думав про Гірського Старця. І коли всі вони разом заснували СС, у них на думці була організація, подібна до асасинів… Запитайте себе, чому під час Першої світової війни Німеччина й Туреччина були союзницями…”

“А вам звідкіля все це відомо?”

“Я вам уже говорив, здається, що мій бідолашний татусь працював на російську Охрану. Отож у ті часи, пригадую, царську поліцію непокоїли асасини; перший тривожний здогад, гадаю, виник у Рачковського… Відтак вони облишили цей слід, адже якщо тут причетні асасини, то не могли бути причетні євреї, а в той час небезпекою були євреї. Як завжди. Євреї вернулися до Палестини і змусили тих інших вийти з печер. Однак уся ця історія, про яку ми говоримо, дуже заплутана, закінчмо її на цьому”.

Здавалося, він пожалкував, що сказав так багато, і поспіхом попрощався. Тоді сталася одна річ. Тепер, після всього, що трапилося, я переконаний, що мені це не снилося, але того дня це здавалося якоюсь галюцинацією, бо, коли я проводжав очима Салона, який виходив з бару, мені здалося, що я побачив, як на розі він зустрівся з якимось типом зі східними рисами обличчя.

Словом, Салон сказав мені достатньо, щоб довести мою уяву до екстази. Гірський Старець та асасини не були для мене незнайомцями: я згадував про них у своїй дипломній роботі, тамплієрів оскаржували також у тому, що вони входили з асасинами в таємне порозуміння. Як ми могли про це забути?

І отак знову напружено запрацював мій мозок, а ще більше — пучки пальців, що гортали старі каталоги; мені сяйнула така блискуча ідея, що я не годен був стриматися.

Наступного ранку я увірвався до Бельбового кабінету: “Вони все переплутали. Ми все переплутали”.

“Заспокойтеся, Казобоне, хто переплутав? A-а, Боже мій, ви маєте на увазі План”. На мить він завагався. “Ви знаєте, що з Діоталлеві погано? Він нічого не каже, але я телефонував до клініки, и мені не захотіли сказати нічого конкретного, тому що я йому не родич — у нього нема родичів, хто ж ним буде опікуватися? Мені не сподобалася їхня ухильність. Це щось доброякісне, кажуть вони, але терапія не допомогла, ліпше буде, якщо він на який місяць по-справжньому ляже в лікарню, може, варто вдатися до якогось невеликого хірургічного втручання… Словом, ці люди не говорять усього, що знають, і ця історія мені щораз менше подобається”.

Не знаючи, що відповісти, я взявся гортати якусь книжку, щоб загладити своє тріумфальне вторгнення. Але Бельбо не витримав. Він був наче картяр, якому раптом показали колоду карт. “До дідька” сказав він. “На жаль, життя продовжується. Кажіть”.

“Вони все переплутали. І ми все переплутали, майже все. Отже: Гітлер робить з євреями те, що робить, але домагається дідька лисого. Окультисти половини світу цілими сторіччями мозольно вивчають єврейську мову, перечитують уздовж і впоперек єврейські тексти і щонайбільше набувають уміння складати гороскопи. Чому?” “Гм… Та тому, що фрагмент єрусалимлян усе ще десь захований. З іншого боку, не видно й фрагменту павликіян, наскільки нам відомо…” “Це відповідь, гідна Альє, але не нашого Плану. Я маю краще вирішення. Євреї не мають із цим нічого спільного”.

“В якому розумінні?”

“Євреї не мають нічого спільного з Планом. І не можуть мати. Спробуймо уявити собі становище тамплієрів, спершу в Єрусалимі, відтак у таборах Європи. Французькі лицарі зустрічаються з німцями, з португальцями, іспанцями, італійцями, англійцями, всі вони разом мають певні зв’язки з візантійським регіоном, а насамперед перебувають у контакті з турками, своїми супротивниками. Супротивниками, з якими вони воюють, але з якими, як ми бачили, провадять також переговори. Саме ці сили діяли в той час, зносини відбувалися між благородними лицарями, рівними за рангом. Ким були євреї в ті часи у Палестині? Релігійною та расовою меншиною, толерованою арабами, які ставилися до них з доброзичливою поблажливістю, натомість християни трактували їх дуже погано, адже не слід забувати, що впродовж численних хрестових походів поруч з усім іншим відбувалися грабунки гетто й різанина євреїв. Чи можна припустити, що тамплієри, з усією своєю пихою, могли бодай подумати про те, щоб обмінюватися містичною інформацією з євреями? Ніколи в світі. А в європейських командоріях євреї бували лише як лихварі, яких усі зневажали, їх можна було використовувати, але в жодному разі не можна було їм довіряти. Ми говоримо тут про зв’язки між лицарями, будуємо план духовного лицарства, як ми могли уявити собі, що тамплієри Провену вводять у курс такої справи громадян другого сорту? Ніколи в світі”.

“А навіщо тоді вся ота веремія з магією епохи Відродження, яка кидається вивчати Кабалу…”

“Як же інакше, ми наближаємося до третьої зустрічі, людей з’їдає нетерплячка, вони шукають коротшої дороги, єврейська мова видається мовою священною і таємничою; кабалісти взялися за роботу незалежно від інших, також задля інших цілей, і тридцять шестеро, розкидані по світі, втовкмачують собі в голову, що незрозуміла мова може таїти бозна-які секрети. Це, здається, Піко делла Мірандола сказав, що nulla nomina, ut significativa et in quantum nomina sunt, in magico opere virtutem habere non possunt, nisi sint Hebraica[251]. Отже? Піко делла Мірандола був дурень”.

“Не інакше”.