Розділ «6 ТІФÉРЕТ»

Вони твердять, що мета виправдовує засоби, і ставлять собі за мету заохочувати антисемітизм, як для того, щоб тримати в шорах незаможних євреїв, так і для того, щоб розжалобити серця поган супроти їх нещасть (дорого, сказав Діоталлеві, але ефективно). Вони простосердо стверджують: “Наші амбіції безмежні, жадоба ненаситна, бажання помсти безжалісне, ненависть непохитна” (даючи виказ витонченого мазохізму, адже смачно відтворюють стереотип злісного єврея, який був в обігу в антисемітській пресі і який прикрасить обкладинки всіх видань цієї книги), і вирішують скасувати вивчення класиків та античної історії.

“Загалом кажучи”, завважив Бельбо, “Мудреці Сіону були зграєю кретинів”.

“Без жартів”, говорив Діоталлеві. “Цю книгу сприйняли дуже поважно. Мене вражає радше інша річ — те, що, прагнучи запрезентувати книжку як єврейську змову, яка снується сторіччями, використано матеріал, котрий стосується дрібних полемік Франції кінця сторіччя. Виглядає на те, що згадка про візуальне виховання, що служить для одурманення мас, натякає на освітню програму Леона Буржуа, який увів у свій уряд дев’ять масонів. Інший уступ радить висувати до уряду особи, причетні до панамського скандалу, і такою особою був Еміль Лубе, який 1899 року став президентом республіки. Натяк на метро викликаний тим фактом, що в ті часи праві газети протестували проти засилля акціонерів-євреїв в Компанії дю Метрополітен. Тому можна припустити, що цей текст був складений у Франції в останнє десятиліття XIX сторіччя, у часи справи Дрейфуса, щоб послабити ліберальний фронт”.

“Мене вражає не це”, сказав Бельбо. “Я маю відчуття déjà vu. Якщо підсумувати всю справу, то ці Мудреці розповідають план завоювання світу, а це ми вже десь чули. Спробуйте абстрагуватися від деяких посилань на події й проблеми минулого століття, замініть підземелля метрополітену підземеллями Провену, всюди, де написано “євреї”, напишіть “тамплієри”, а там, де написано Мудреці Сіону, напишіть Тридцять Шість Невидимих, поділені на шість груп… Друзі мої, це ж Ордонанс із Провену!”

94

Вольтер сам помер єзуїтом: чи хоч підозрював він про це?

(F.N. de Bonneville, Les Jésuites chassés de la Maçonnerie et leur poignard brisé par les Maçons, Orient de Londres, 1788, 2, p. 74)

Усе лежало в нас під носом віддавна, а ми й не усвідомлювали цього вповні. Упродовж шести століть шість груп воюють за здійснення Плану з Провену, і кожна група бере текст цього Плану, просто змінює у ньому підмет і приписує супротивникові.

Після того, як розенкройцери з’являються у Франції, єзуїти вивертають план навиворіт: дискредитуючи розенкройцерів, вони дискредитують беконіанців і новонароджене англійське масонство.

Коли єзуїти вигадують неотамплієрство, маркіз де Люше приписує план неотамплієрам. Єзуїти, прагнучи тепер позбутися й неотамплієрів, рукою Барруеля копіюють Люше, але приписують план усім франкмасонам загалом.

Беконіанський контрнаступ. Прочісуючи всі тексти ліберальної та світської полеміки, ми виявили, що від Мішле та Кіне аж до Ґарібальді та Джоберті План приписували єзуїтам (ця ідея, можливо, походила від тамплієра Паскаля та його друзів). Ця тема здобула популярність завдяки книжці Вічний жид Ежена Сю та її персонажеві, злісному месьє Роденові, квінтесенції єзуїтської змови у світі. Але, провадячи пошук у творах Сю, ми виявили дещо більше: текст, який виглядав, наче копія — випереджаючи їх на півстоліття — Протоколів, слово в слово. То була остання глава Таємниць Народу. Тут диявольський план єзуїтів викладався аж до останньої смаковитої подробиці в документі, надісланому генералом Товариства Ісуса, отцем Роотаном (який був історичною особою) месьє Роденові (персонажеві Вічного жида). Рудольф Ґерольштайн (попередньо герой Паризьких таємниць) запопав його й ознайомив із ним демократів: “Бачите, любий Лебрене, як успішно снується ця пекельна змова, які жахливі страждання, яке страхітливе панування, який неймовірний деспотизм приберігає вона для Європи та світу, і якщо, на нещастя, вона досягне успіху…”

Це було схоже на передмову Нілуса до Протоколів. І Сю приписував єзуїтам гасло (яке згодом припишуть у Протоколах євреям) “мета виправдує засоби”.

95

Не потрібно наводити інших доводів, щоб показати, що цей ступінь розенкройцерства був спритно введений верховодами масонства… Тотожність його доктрини, його ненависті та його блюзнірських практик з ученням Кабали, Гностиків та Маніхеїв вказує нам на особу авторів, тобто євреїв-кабалістів.

(Mons. Léon Meurin, S. J., La Franc-Maçonnerie, Synagogue de Satan, Paris, Retaux, 1893, p. 182)

Коли виходять Таємниці Народу, єзуїти бачать, що План приписують їм, і мерщій використовують єдину наступальну тактику, якої ще не застосовував ніхто — беручи за основу лист Сімоніні, вони відносять План на карб євреїв.

1869 року Ґуґено де Муссо, знаменитий двома своїми книгами про магію дев’ятнадцятого століття, видає твір Жиди, юдаїзм та юдаїзація християнських народів, де йдеться про те, що євреї застосовують Кабалу і поклоняються Сатані, позаяк таємне спадкоємство прямо пов’язує Каїна з гностиками, тамплієрами та масонами. Де Муссо отримує особливе благословення від Пія IX.

Але План, сфабулізований Сю, взяли в роботу також інші люди, які єзуїтами не були. Чимало часу потому трапилась чудова, майже детективна історія. Газета Таймс 1921 року — після появи Протоколів, які вона сприйняла дуже поважно — виявила, що один російський землевласник-монархіст, що оселився в Туреччині, купив у колишнього офіцера російської таємної поліції, який знайшов притулок у Константинополі, кілька старих книг, серед яких була одна книга без обкладинки, де збоку можна було прочитати лише “Жолі”, з передмовою, датованою 1864 роком, і вона здавалася дослівним джерелом Протоколів. Таймс зайнялася пошуками в Британському Музеї і виявила оригінальну книгу Моріса Жолі, Діалог у пеклі між Монтеск’є та Мак’явеллі, видану в Брюсселі (хоча на титульній сторінці стоїть Женева, 1864). Моріс Жолі не мав нічого спільного з Кретіно-Жолі, але цією аналогією все ж не треба було нехтувати, подібність прізвищ мала б щось означати.

Книга Жолі була ліберальним памфлетом проти Наполеона III, де Мак’явеллі, репрезентуючи цинізм диктатора, дискутував з Монтеск’є. За цей революційний виступ Жолі був заарештований, відсидів п’ятнадцять місяців у в’язниці і 1878 року наклав на себе руки. Програма євреїв у Протоколах була майже дослівно взята з того, що Жолі приписував Мак’явеллі (мета виправдує засоби), а через Мак’явеллі — Наполеонові. Однак Таймс не помітила (зате помітили ми), що Жолі безсоромно списав з тексту Сю, створеного принаймні за сім років до того.

Супроти цього факту, що зводив Протоколи до дешевого плагіяту, надзвичайно виразний здогад, який може осяяти лише втаємниченого, або ж мисливця на втаємничених, дала нам одна письменниця-антисемітка, палка прихильниця змови та Невідомих Зверхників, добродійка Неста Вебстер. Жолі був утаємниченим, він був знайомий з планом Невідомих Зверхників, і хоча, ненавидячи Наполеона III, він приписав план йому, це зовсім не означало, що незалежно від Наполеона план не існував. Оскільки план, описаний у Протоколах, у сам раз пасує до того, чим звичайно займаються євреї, отже, то був план євреїв. Нам зосталося лише підправити добродійку Вебстер відповідно до її ж логіки: оскільки цей план до найменших дрібниць відповідав тому, що могли б замишляти тамплієри, отже, то був план тамплієрів.