Розділ «6 ТІФÉРЕТ»

“Незле, незле,” говорив Діоталлеві. “Пошуки істини шляхом точного відтворення брехливого тексту”.

84

Засадничим зайняттям цієї Асамблеї, і найпожиточнішим, повинна бути — на мою думку — праця над природничою історією на основі планів Веруламця.

(Christiaan Huygens, Лист до Кольбера, Oeuvres Completes, La Haye, 1888-1950, VI, pp. 95-96)

Поневіряння шести груп не обмежилися до пошуків карти. Ймовірно, що у двох перших частинах послання, які були в руках португальців та англійців, тамплієри натякали на Маятник, але уявлення про маятники були ще досить невиразними. Одна справа вимахувати туди-сюди виском, а зовсім інша — побудувати механізм такої точності, щоб сонце освітило його у точно визначену долю секунди. Тому тамплієри розтягнули План на шість століть. Беконіанське крило береться за роботу в цьому напрямку і намагається перетягнути на свій бік усіх утаємничених, яких воно гарячково розшукує.

Це не випадковий збіг, що Саломон де Ко, людина розенкрейцерів, пише для Рішельє трактат про сонячні годинники. Відтак від Ґалілея й далі провадяться навіжені дослідження маятників. Позірною причиною є їх ужиток для визначення довготи, але коли 1681 року Гюйґенс виявив, що маятник, точний у Парижі, запізнюється у Каєнні, він одразу збагнув, що це залежить від зміни відцентрової сили, викликаної обертанням Землі. А хто запрошує Гюйґенса до Парижа після публікації його Horologium[231], де він розвиває ґалілеївські думки про маятник? Кольбер, той самий Кольбер, який запрошує до Парижа Саломона де Ко, щоб досліджувати підземелля!

Коли 1661 року Академія дель Чіменто доходить висновків, які згодом зробить Фуко, не минає й п’яти років, як Леопольд Тосканський розпускає її, й одразу після цього отримує з Риму, як негласну винагороду, кардинальську шапку.

Але цього не досить. Полювання на маятник продовжується й у наступні століття. 1742 року (за рік до першої задокументованої появи графа Сен-Жермена!) людина на ймення Де Меран представляє Королівській Академії Наук меморандум про маятники; 1756 року (коли в Німеччині виникає Суворий Тамплієрський Звичай!) якийсь собі Буґер пише “sur la direction qu’affectent tous les fils à plomb[232]”.

Я натрапляв на фантасмагоричні назви, як, приміром, книга Жана-Батіста Біо, видана 1821 року: Recueil d’observations géodesiques, astronomiques et physiques, exécutées par ordre du Bureau des Longitudes de France, en Espagne, en France, en Angleterre et en Ecosse, pour déterminer la variation de la pésanteur et des degrès teirestres sur le prolongement du meridien de Paris[233]. У Франції, Іспанії, Англії та Шотландії! На продовженні меридіану, на якому розташований Сен-Мартен! А 1823 року сер Едвард Себайн публікує An Account of Experiments to Determine the Figure of the Earth by Means of the Pendulum Vibrating Seconds in Different Latitudes[234]! А таємничий граф Федір Петрович Літке, який 1836 року публікує результати своїх досліджень поведінки маятника під час кругосвітньої подорожі? Він це робить для Імператорської Академії Наук у Петербурзі. Як це, і росіяни теж?

А якщо тим часом одна з груп, безперечно, спадкоємці Бекона, вирішила відкрити секрет потоків без карти й без маятника, вивчаючи подих змія наново, з самого початку? Ось де знадобилися натяки Салона: саме в часи Фуко промисловий світ, творіння беконівського крила, розпочинає будівництво мереж метрополітену в серці європейських метрополій.

“Справді,” говорив Бельбо, “в XIX сторіччі панує манія підземель, Жан Вальжан, Фантомас та Жавер, Рокамболь, уся ця метушня в підземних коридорах та стічних каналах. Господи, якщо добре подумати, то всі твори Жюля Верна — це одкровення таємниць підземелля! Подорож до центру землі, двадцять тисяч льє під водою, печери таємничого острова, величезне підземне царство Чорних Індій! Треба відтворити маршрут його незвичайних подорожей, ми, безперечно, знайдемо начерк звивин тіла Змія, або ж карту ley lines, складену для кожного континенту. Верн досліджує мережу теллюричних течій згори й знизу”.

Я підтримав його. “Як звали головного героя Чорних Індій? Джон Ґарраль, майже анаграма Ґрааля”.

“Не вигадуймо чудасій, тримаймося реальних фактів. Верн подає набагато зрозуміліші сигнали. Робур Завойовник — Robur le Conquerant, R. C., Роза і Хрест. А якщо прочитати ім’я Робур навпаки, вийде Рубор, червона барва троянди”.

85

Філеас Фоґґ. Це ім’я містить натяк: Еас грецькою має значення повноти, глобальності (а отже, є еквівалентом пан- і полі-), а Філеас — це те ж саме, що й Поліфіл. Щодо прізвища “Фоґґ“, то англійською воно означає туман… Верн, безперечно, належав до Товариства “Le Brouillard“. Він навіть був такий ласкавий пояснити нам зв’язки між цим товариством та Розою+Хрестом, адже хто ж такий цей шляхетний мандрівник на ймення Філеас Фоґґ, як не член Рози+Хреста!… Крім того, хіба він не належав до Реформ-Клубу, ініціали якого R. С. означають реформаторську Розу+Хрест? А цей Реформ-Клуб виникає на Пелл-Мелл, що нагадує нам ще раз про Сон Поліфіла.

(Michel Lamy, Jules Verne, initié et initiateur, Paris, Payot, 1984, pp. 237-238)

Відтворення Плану забрало в нас довгі дні, ми припиняли роботу, щоб поділитися один з одним найостаннішим відкритим пов’язанням, ми читали все, що потрапляло до рук — енциклопедії, газети, комікси, каталоги видавництв — навпоперек, у пошуках можливих перемичок, ми зупинялися і порпалися по всіх книжкових прилавках, нюшили по газетних кіосках, безцеремонно обкрадали машинописи наших дияволістів, відтак із тріумфом вривалися в офіс і кидали на стіл останню знахідку. Коли я пригадую ті тижні, вся ця історія здається мені блискавичною, гарячковою, наче у фільмі Ларрі Сімона, все відбувається ривками і стрибками, двері відчиняються й зачиняються із надзвуковою швидкістю, в повітрі літають торти з кремом, біганина по сходах уверх-униз, зіткнення старих автомобілів, падіння полиць у бакалійній крамниці посеред шквалу консервних бляшанок, пляшок, м’яких сирів, бризок содової, вибухів лантухів з борошном. Натомість пригадуючи те, що відбувалося поміж тим, у періоди затишшя, тобто решту життя, яке розгорталося навколо нас, я передивляюсь усе, наче фільм, знятий уповільненим зніманням — План, який формується в ритмі художньої гімнастики, наче повільний оборот дискобола, обережні хитання штовхача ядра, довгі періоди гри в ґольф, незрозумілі зволікання у грі в бейсбол. Словом, хоч би яким був ритм, доля щедро обдаровувала нас, адже якщо бажаєш знайти пов’язання, знаходиш їх повсюди, повсякчас і в будь-яких обставинах, світ вибухає у мережі, у вихорі спорідненостей, і все натякає на все, все пояснює усе…

Лії про План я не говорив нічого, аби не викликати її несхвалення, але я став мало часу проводити з Джуліо. Я пробуджувався уночі від думки, що Рене Декарт, себто Renatus Cartesius, мав ініціали R. С. і що він занадто ревно шукав розенкройцерів, а потім занадто ревно заперечував, що знайшов їх. Звідки така одержимість Методом? Метод був потрібен, щоб знайти розв’язання таємниці, яка зачарувала вже всіх утаємничених Європи… А хто прославляв чар готики? Рене де Шатобріан, R. С. А хто у часи Бекона написав Steps to the Temple? Річард Крешо, R. С. А що тоді Раньєрі де’Кальцабіджі, Рене Шар, Реймонд Чендлер, R. С., R. С., R. С? A Rick із Касабланки?

86

Це знання не було втрачене, принаймні не була втрачена його матеріальна частина, його передали побожним будівничим ченці з Сіто… Їх знали у минулому столітті як Compagnons du Tour de France[235]. І це до них звернувся Ейфель, коли мав будувати свою вежу.