Розділ «3 БІНÁ»

За переказами, перед смертю великий магістр пророкував загибель своїх переслідувачів. І справді, папа, король та Ноґаре померли впродовж року. Що стосується Маріньї, то після смерти короля його запідозрили у розтратах. Недоброзичливці звинуватили його у чаклунстві й домоглися для нього шибениці. Багато хто починає вважати Моле мучеником. Відлуння осуду багатьма людьми переслідувань тамплієрів знаходимо у Дайте.

Тут закінчується історія і починається легенда. В одному з її розділів йдеться про те, що того дня, коли Людовік XVI пішов під ґільйотину, на ешафот піднявся якийсь невідомий і вигукнув: “Жаку де Моле, тебе помщено!”

Ось приблизно і вся історія, що її я, раз-у-раз зупиняючись, розповідав того вечора у Піладе.

Бельбо питав мене: “А ви впевнені, що не прочитали цієї історії десь у Орвела чи Кестлера?” або ж: “Далебі, та це ж точнісінько в стилі… як же звати того від культурної революції?…” Діоталлеві щоразу повчально вирікав: “Historia magistra vitae”. Бельбо говорив йому: “Облиш, кабалісти не вірять в історію”. А той неодмінно відповідав: “Отож-бо, все повторюється по колу, історія є вчителькою життя тому, що навчає нас, що вона сама не існує. Однак перестанови важливі”.

“А загалом”, сказав Бельбо на закінчення, “хто ж вони такі, ці тамплієри? Спершу ви змалювали їх нам як сержантів з фільму Джона Форда, тоді як паскудників, відтак як лицарів з мініатюри, потім як Божих банкірів, що облаштовували свої брудні справи, тоді як військо у стані розкладу, згодом як адептів сатанинської секти, і врешті як мучеників за свободу думки… Ким же вони були?”

“Те, що вони стали легендою, мусіло мати якусь причину. Вони либонь, були усім тим вкупі. Чим була католицька Церква, — запитає себе марсіанський історик третього тисячоліття, — тими, хто давав себе пожирати левам, чи тими, хто розправлявся з єретиками? І тими, й іншими”.

“Але врешті-решт, ці обвинувачення були справедливі чи ні?”

“Найсмішніше те, що їх послідовники, себто неотамплієри різних епох, кажуть, що так. Виправдання наводились різноманітні. Перша теза полягала в тому, що це були ґоліярдичні обряди: хочеш стати тамплієром — то покажи, що ти мужчина, плюнь на розп’яття, і подивимось, чи Бог тебе спопелить; вступаючи до цієї дружини, ти повинен з руками й ногами віддатися побратимам, тому дай поцілувати себе в гузно. Друга теза твердила, що їм веліли відрікатися від Христа, щоб побачити, як вони викрутяться, коли їх схоплять сарацини. Ідіотське пояснення, адже хіба можна навчити витримки під час тортур, навчаючи робити, нехай навіть символічно, те, чого вимагатиме кат. Третя теза: тамплієри познайомилися на Сході з ученням єретиків-маніхеїв, які зневажали хрест, адже він був знаряддям тортур Господа, і проповідували відмову від світу, занехаяння шлюбу та дітородження. Стара ідея, типова для багатьох єресей першого сторіччя, яку згодом підхопили катари, — й існує ціла теорія, згідно з якою тамплієри прониклися катаризмом. І тоді стає зрозумілим, до чого тут содомія, нехай лише символічна. Припустімо, що лицарі зіткнулися з тими єретиками: інтелектуалами вони, безперечно, не були; частково через свою наївність, частково зі снобізму та групової солідарности вони створюють собі свій власний фольклор, щоб відрізнятися від інших хрестоносців. Вони виконували обряди як знаки приналежности до певної групи, не питаючи себе, що вони значать”.

“А той їхній Бафомет?”

“Розумієте, в багатьох свідченнях говориться про якусь figura Baffometi, але цілком можливо, що це була помилка першого писаря, а внаслідок маніпуляцій протоколами перша помилка могла перейти до всіх інших документів. В інших випадках говорилося про Магомета (istud caput vester deus est, et vester Mahumet[46]), і це могло б означати, що тамплієри створили свою синкретичну літургію. У деяких протоколах говориться також, що їм веліли вигукувати ‘йалла’, що мало означати ‘Аллах’. Але мусульмани не поклоняються зображенням Магомета — тоді під чиїм впливом перебували тамплієри? У свідченнях твердиться, що багато з них бачили ці голови, іноді замість голови — цілого ідола, дерев’яного, з кучерявим волоссям, покритого позолотою і завжди з бородою. Слідчі начебто знайшли ці голови і показали їх допитуваним, але врешті-решт від цих голів не зосталося й сліду, всі їх бачили і ніхто їх не бачив. Те саме з історією про кота: хто твердить, що бачив сірого кота, хто — рудого, а хто — чорного. Але уявіть собі допит з розжареним залізом: ти бачив кота під час обряду втаємничення? Чому ні, на фермах тамплієрів, де зберігався врожай, який треба було берегти від мишей, було, мабуть, чимало котів. У тогочасній Європі котів ще рідко тримали як домашніх тварин, як це було поширено в Єгипті. Хтозна, чи тамплієри не тримали котів у своїх домах, нехтуючи звичаї добропорядних людей, які вважали їх тваринами підозрілими. І те саме відбулося з головами Бафомета, — може, то були скриньки з мощами у формі голови, адже в ті часи був такий звичай. А дехто, звичайно, твердить, що Бафомет — це алхімічний символ”.

“Алхімія причетна до всього”, мовив Діоталлеві переконано, “тамплієри, вочевидь, знали секрет одержання золота”.

“Звичайно, що знали”, сказав Бельбо, “він дуже простий — нападаєш на сарацинське місто, вирізуєш до ноги жінок та дітей, хапаєш усе, що потрапляє під руку. Справді, вся ця історія — суцільний бедлам”.

“А можливо, бедлам був у них в голові. Хіба їх обходили доктринальні суперечки? Історія знає чимало подібних замкнутих груп, які створювали собі власний стиль, дещо чванливий, дещо містичний, і самі добре не знали, що все це означає. Звичайно, є ще езотерична інтерпретація, що вони все чудово знали, адже були адептами східних містерій, і навіть поцілунок у гузно при втаємниченні мав своє містичне значення”.

“Просвітіть мене трохи щодо містичного значення поцілунку в задницю”, сказав Діоталлеві.

“Деякі сучасні езотерики твердять, що тамплієри були послідовниками індійських учень. Поцілунок у гузно повинен був розбудити змія Кундаліні, космічну силу, що перебуває в копчику, в статевих залозах, і прокинувшись, дістається до шишковидної залози…”

“Ту, що відкрив Декарт?”

“Авжеж, а там вона повинна відкрити на чолі третє око, око прямого бачення в часі та просторі. Тому пошуки таємниці тамплієрів тривають”.

“Філіп Красивий мав би спалити сучасних езотериків, а не тих бідолах”.

“Так, але сучасні езотерики не мають ламаного шеляга”.

“Дивіться лишень, ну й історію ми почули”, зробив висновок Бельбо. “Тепер я розумію, чому ці тамплієри так захопили моїх божевільців”.