Розділ «3 БІНÁ»

“Сьогодні п’ятниця”.

“Господи Ісусе!” сказав Бельбо. Тоді звернувся до мене: “Тут навпроти є два-три доми, де живуть ортодоксальні євреї, знаєте, ті у чорних капелюхах, з бородою і пейсами. Їх небагато в Мілані. Сьогодні п’ятниця, і після заходу сонця починається субота. Тому в помешканні навпроти починають усе рихтувати, начищати підсвічники, готувати їжу, влаштовуючи все так, аби завтра їм не довелося навіть вогню запалювати. Навіть телевізор залишається увімкненим цілу ніч, з вибраним заздалегідь каналом. У Діоталлеві є невеликий бінокль, і він, безсоромно підглядаючи з вікна, насолоджується побаченим, мріючи потрапити потойбіч вулиці”.

“А чому?” спитав я.

“Тому що наш Діоталлеві вперто твердить, що він єврей”.

“Як це — вперто тверджу?” запитав вражений Діоталлеві. “Я єврей. Ви щось маєте проти, Казобоне?”

“Абсолютно нічого”.

“Діоталлеві”, сказав Бельбо рішуче, “ти не єврей”.

“Ні? А моє прізвище? Як Ґраціадіо, Діосіаконте — всі перекладені з єврейської, імена з гетто, як Шалом Алейхем[39]”.

“Прізвище Діоталлеві, як добру призвістку, муніципальні службовці часто давали знайдам. А твій дідусь був знайдою”.

“Єврейським знайдою”.

“Діоталлеві, у тебе рожева шкіра, горловий голос і ти фактично альбінос”.

“Є кролі-альбіноси, значить, мають бути і євреї-альбіноси”.

“Діоталлеві, не можна вирішити стати євреєм, як вирішуєш стати філателістом чи свідком Єгови. Євреєм треба народитися. Заспокойся, ти такий самий поганин, як і всі ми”.

“Я обрізаний”.

“Облиш! Будь-хто може зробити обрізання з гігієнічних міркувань. Для цього потрібен лише лікар з відповідними приладдями. В якому віці тобі зробили обрізання?”

“Не вдаваймося у подробиці”.

“Вдававмося. Євреї завжди вдаються в подробиці”.

“Ніхто не може довести, що мій дідусь не був євреєм”.

“Звичайно, він же був знайдою. Але однаково добре він міг бути спадкоємцем візантійського трону або нешлюбним сином Габсбурґів”.

“Ніхто не може довести, що мій дідусь не був євреєм, і його знайшли поблизу Портіко д’Оттавіа”.