Розділ «3 БІНÁ»

“А що таке ця Восолороз…” втрутився я.

“Це мистецтво розділяти волосину на чотири. Ця галузь містить науки, що займаються непотрібними техніками, приміром, Механічне Тіткопривітання навчає конструювати машини для привітання тіток. Ми не впевнені, чи залишати у цьому розділі Пілокатабазис, який є мистецтвом уникати неприємностей на волосок, адже це не виглядає цілком непотрібним. Хіба ні?”

“Прошу вас, тепер поясніть мені, про що тут ідеться…” домагався я.

“Справа в тому, що ми з Діоталлеві готуємо реформу сфери знання. Запровадження Факультету Порівняльної Неважливости, де вивчатимуться непотрібні або неможливі науки. Цей факультет повинен випускати вчених, які працюватимуть над збільшенням до безмежжя кількости неможливих наук”.

“А скільки там галузей?”

“Поки що чотири, але вони вже можуть умістити всі науки. Галузь Волосорозчетверизації, має підготовчий характер, вона повинна виробити відчуття неважливости. Важливою галуззю є галузь Неможливих Речей. Наприклад, Циганське містобудування чи Кінний спорт у ацтеків… Суть цих дисциплін — розуміти глибинні причини їх неважливости, а в галузі Неможливих Речей — також їх неможливости. Тому сюди входять Морфологія Морзе, Історія антарктичного рільництва, Історія малярства на острові Пасхи, Сучасна шумерська література, Впровадження екзаменування в систему Монтессорі, Ассиро-вавилонська філателія, Технологія кола в доколумбових імперіях, Інтерпретація образів Брайля, Фонетика німого кіно…”

“А що ви скажете про Психологію натовпу в Сахарі?”

“Незле”, мовив Бельбо.

“Незле”, сказав Діоталлеві переконано. “Ви мусите брати в цьому участь. У цього юнака є здібності, правда, Якопо?”

“Авжеж, я це відразу зрозумів. Учора ввечорі він з великою спритністю конструював ідіотські умовиводи. Але продовжуймо, якщо цей проект вас цікавить. Що ми помістили у галузь Окси- мороніки, ніяк не знайду своїх нотаток?”

Діоталлеві витягнув з кишені картку і пильно, з повчальною приязню поглянув на мене: “Галузь Оксимороніки, як пояснює сама назва, характеризується внутрішньою суперечністю дисципліни. Ось чому Циганське містобудування має потрапити саме сюди…”

“Ні”, мовив Бельбо, “інша річ, якби це було Містобудування у кочівників. Для Неможливих Речей характерна емпірична неможливість, а для Оксимороніки — суперечність термінів”.

“Побачимо. Але що ми помістили в Оксимороніку? Ось, Революційні інституції, Парменідова динаміка, Гераклітова статика, Спартанське сибаритство, Інституції народної олігархії, Історія інноваційних традицій, Тавтологічна діалектика, Еристика Буля…”

У мене з’явилося бажання показати, якого я гарту: “Чи можна запропонувати Граматику винятків?”

“Чудово, чудово!” мовили обидва і взялися записувати.

“Тут є одна заковика”, сказав я.

“Яка?”

“Якщо ви оприлюдните цей проект, насуне хмара людей з вартими уваги публікаціями”.

“Я казав тобі, що він гострий хлопець, Якопо”, сказав Діоталлеві, “а ви знаєте, що саме в цьому полягає наша проблема? Несамохіть ми нарисували ідеальний профіль реального знання. Ми показали що все, що можливе, — необхідне. Тому слід мовчати. Але зараз мені треба йти”.

“Куди?” спитав Бельбо.