Розділ 4 Безмежно любіть себе недосконалого

Та зрештою пан Арнольд розговорив і мене. Інші діти дуже відверто розповідали про своє життя і почуття, тому і я зважився розповісти про себе. Я страшенно нервував і заздалегідь заготовив картки з основними тезами свого виступу. (Не надто розумно, я знаю!).

Я не збирався справляти враження. Просто хотів пройти через це і розправитися з цим – так, принаймні, я себе в цьому переконував. Мені хотілося показати іншим дітям, що в мене ті ж самі почуття і страхи, той самий біль, що й у них. Десять хвилин я розповідав своїм однокласникам про те, яке це – рости без рук і ніг, оповідав і про сумне, і про цікаве. Я не хотів, щоб мене вважали жертвою, тому поділився і своїми перемогами. Оскільки це була група християнської молоді, я помітив, як іноді мені здавалося, що Бог забув мене, а я – одна з Його рідкісних помилок. Потім пояснив, як поступово збагнув, що у Бога є план для мене, якого я поки що не розумію.

«Поступово я навчився вірити в те, що я – не помилка», – сказав я, намагаючись вичавити усмішку. Та по правді, виступивши перед групою, я відчув величезне полегшення. Мені хотілося плакати. Та як я здивувався, коли побачив, що плачуть інші діти.

«Я так погано виступив?» – запитав я в пана Арнольда.

«Ні, Ніку, – відповів він. – Ти виступив дуже добре!».

Спочатку я думав, що він мене просто заспокоює, а діти в групі вдають, що моя історія їх розчулила. Вони ж були християнами. Вони мусять бути добрими.

Та потім один із хлопчиків нашої групи запросив мене виступити перед молоддю в його церкві. Далі інший школяр запросив мене до своєї недільної школи. За два роки я отримав десятки запрошень розповісти про себе в церковних групах, молодіжних та благодійних організаціях.

Я не любив виступати перед християнськими групами у старших класах, бо не хотів виглядати хлопчиком-проповідником, цілком зосередженим на релігії. Я завжди був звичайним хлопцем, який не був прикладом християнської чесноти. Натоді я ще не зрозумів самого себе.

Бог явно має почуття гумору. Він направляв мене для виступів саме в ті групи, яких я уникав. У такий спосіб Він показував мету мого життя. Нехай я не був досконалим, але мені було чим поділитися з іншими і полегшити тягар їхнього життя.

Те ж стосується і вас. Всі ми недосконалі. Але ми повинні ділитися тими дорогоцінними дарами, якими володіємо. Зазирніть у себе. Всередині вас сяє світло, яке тільки й чекає, щоб пломеніти на повну потужність.