Розділ 3 З цілковитою певністю в серці

Якби ми дотримувалися колишнього розкладу, то опинилися б у Мумбаї просто під час терористичних атак. Можете сказати, що нам пощастило, але я вірю в те, що у Бога є план, який ми не збагнемо. Ось чому так важливо вірити в майбутнє і продовжувати прагнути до своєї мети, навіть коли все проти вас.

Обігнати життя

На початку цього розділу я розповів вам про свою ліву ступню, дуже корисну маленьку кінцівку. Я навчився бути вдячним за неї, тому що винахідники вже придумали масу пристосувань, які для неї ідеально підходять. Джойстики та сенсорні екрани дуже зручні. Навіть без рук і ніг я можу вести таке життя, про яке в моєму дитинстві ні я, ні мої батьки навіть мріяти не могли. Хоча мої можливості здаються дуже обмеженими, завдяки досягненням сучасної технології і силі віри межі ці давно розсунулися.

Коли ви вважаєте, що я – виняток, послухайте розповідь про іншого мого героя, Крісті Брауна.

Крісті народився в ірландському місті Дубліні в 1932 році. Він був десятим у сім’ї з двадцяти двох дітей. Вижити вдалося лише тринадцятьом. Крісті народився з руками і ногами, але такими покрученими, що майже не міг рухатися і насилу видавав невиразні звуки. Лікарі довго не розуміли, що з ним відбувається. Лише через багато років йому поставили діагноз – церебральний параліч найтяжчої форми.

Оскільки Крісті не міг виразно розмовляти, тривалий час лікарі вважали його розумово відсталим. Мати стверджувала, що у нього немає психічних проблем – він просто не може спілкуватися. Всі родичі наполегливо працювали з дитиною. А потім його фізичний стан був такий, що управляти він міг тільки однією частиною тіла – лівою ступнею. Саме нею він і схопив одного разу шматок крейди.

Крісті навчився писати і малювати лівою ногою. Його родичі, як і мої, були сповнені бажання дати йому нормальне життя. Вони возили його скрізь у старому возику, а потім у візку. Як і я, він став чудовим плавцем. А потім його мати зустріла лікаря Джонса Гопкінса, який допоміг влаштувати дитину в лікарню. Пізніше лікар створив спеціальний медичний заклад для Крісті та інших дітей, які мають церебральний параліч.

Лікар навчив Крісті читати. Приклад знаменитих ірландських письменників надихнув Крісті на власну творчість. Його першою книгою стали спогади «Моя ліва ступня». Книга користувалася такою популярністю, що була навіть екранізована. Головну роль у фільмі зіграв Деніел Дей-Льюїс (до речі, товариш одного з літературних друзів Крісті, Сесіла). За цю роль Дей-Льюїс отримав «Оскара». Крісті опублікував ще шість книг. Крім того, він чудовий художник.

Подумайте, скільки похмурих днів пережили Крісті Браун і його рідні, побиваючись над його долею. Він міг ворушити лише крихітною частиною свого скаліченого тіла і видавати лише окремі звуки. І все ж він зумів стати відомим письменником, поетом і художником і прожив неймовірне життя, яке стало основою для оскароносного фільму!

Чому нас вчить ця історія? А ви не хотіли б довідатися, що приготувало вам життя?

Довершена картина

У дитинстві я не уявляв собі подальшого життя. Я був настільки зосереджений на собі, що й гадки не мав про тих, кому ще важче, ніж мені – людей на кшталт Крісті Брауна. Коли мені було тринадцять років, я прочитав статтю про австралійця, який потрапив у автомобільну катастрофу. Наскільки я пам’ятаю, він був паралізований, не міг рухатися й розмовляти, на все життя залишився прикутим до ліжка. Я уявити собі не міг, як йому важко.

Ця історія відкрила мені очі й розширила моє уявлення про життя. Я зрозумів, що без рук і ніг жити важко, та однак я маю за що дякувати. Я зрозумів, що життя відкриває переді мною масу нових можливостей.

Повірте у власну долю. Ви здатні гори звернути. Усвідомлення мною нових можливостей відбувалося поступово. У п’ятнадцять років я прочитав Євангеліє від Іоанна, де розповідалося про сліпого. Чоловік від народження був сліпий. Коли учні Ісуса побачили його, вони запитали в Христа: «Хто згрішив: чи він сам, чи батьки його, що сліпим він уродився?».

Те саме питання вже давно мене мучило. Можливо, мої батьки зробили щось неправильно? Можливо, я сам завинив? Чому я народився без рук і ніг?

Ісус відповів: «Не згрішив ані він, ані батьки його, а щоб діла Божі з’явились на ньому».

Коли сліпий почув це пояснення, його уявлення про життя і його можливості кардинально змінилося. Можете уявити, який вплив на мене в дитинстві справила ця притча! Досі я страждав від думки про те, що я не такий, як усі, інвалід, в усьому залежний від інших, але несподівано побачив нову можливість. Більше не був я тягарем, неповноцінною людиною, покараною за якісь гріхи. Я був створений таким, у мені оприявнилися Божі справи!

І на мене зійшов спокій, якого я досі не знав. Раніше запитував, чому не маю рук і ніг, а тепер я зрозумів, що відповіді на це питання ніхто не знає, крім Бога. Потрібно змиритися і повірити в ті можливості, які Він для мене приготував.

Ніхто не знає, чому я народився інвалідом. Ніхто не знав, чому той чоловік був сліпим. Ісус сказав, що це зроблено для того, щоб діла Божі з’явились.

Ці слова вселили в мене почуття радості й величезної сили. Вперше я зрозумів, що Творець зовсім не полишив мене. Сліпого було зцілено, щоб служити Його цілям. Мене не було зцілено, але моя мета відкриється згодом.