Розділ 3 З цілковитою певністю в серці

Коли життя обернеться до вас не найкращим своїм боком, коли руйнуватимуться ваші плани і мрії, згадайте віру і силу духу цієї дивовижної дівчини. Так, таке трапляється. Час від часу кожного з нас розтрощують раптові хвилі. Можливо, ваша проблема – це зовсім не акула. Та коли відчуєте, що вас вибиває з колії, згадайте чудову дівчину, яка не лишень вижила після нападу одного з найжорстокіших хижаків нашої планети, а ще й вистачило їй сил повернутися до колишнього життя.

Бетані надихнула мене, і я попросив її допомогти мені зробити те, про що давно мріяв. Чи не могла б вона навчити мене серфінгу? На моє здивування, вона відразу ж запропонувала вирушити на пляж Вайкікі.

Я був у захваті від можливості навчитися серфінгу в історичному місці, де гавайські королі й королеви підкоряли хвилі. Та водночас я трохи нервував. Бетані натерла мою дошку воском і познайомила мене із зірками серфінгу – Тоні Монізом і Лансом Хукано, котрі приєдналися до нас на пляжі.

Як я вже казав, тоді, коли ви замислитеся над тим, чи зможете реалізувати свої плани і цілі, покладайтеся на людей, які готові простягнути вам руку допомоги і стати вашими наставниками. Саме так я тоді і вчинив. Навряд чи я міг знайти собі кращих вчителів серфінгу. Спершу вони навчили мене зберігати рівновагу на дошці на газоні.

Вони по черзі каталися зі мною, давали мені поради і підбадьорювали. Коли ми вийшли на океанські простори, мене охопив жах – адже на двох нас було всього три кінцівки, і всі вони належали Бетані! Мені дуже хотілося покататися на серфі. Я досить вправно плавав і не боявся води, але не уявляв, що зможу втриматися на дошці на хвилях, навіть за допомогою фахівця. З одним із моїх добровільних помічників ми зробили переворот на триста шістдесят градусів. Наступного разу я впав зі своєю дошки і збив Бетані!

Мені страшенно хотілося спробувати серфінг самому. Я не міг здолати свого бажання, і був дуже наполегливий. Нарешті мої друзі вирішили, що я впораюся з сольним виступом. Щоб я зумів піднятися, піймавши хвилю, вони зробили маленьку платформу, закріпивши на дошці кілька складених рушників. Я був певен, що зможу піднятися на дошку. Щойно хвиля набрала швидкість, я міг би притиснутися плечима до рушників і піднятися. Воля і сила хвилі не знають перешкод!

Того дня у Вайкікі відбувалося змагання з серфінгу. Побачивши нас, глядачі стали вигукувати. Хоч я й нервував, однак отримав масу порад від фахівців.

«Хлопче, ти і справді збираєшся у воду?».

«Хлопче, не знаю, як тобі вдасться утримати рівновагу без рук і без ніг!».

«А чи вмієш ти плавати? Зумієш обігнати акулу, парубче?».

Коли ми опинилися у воді, я почувався ліпше. Для мене плавання – не проблема, але мене часто відносить убік. Я ніколи не знаю, де можу опинитися. Часом мені здається, що мене може віднести до Австралії і викинути прямо на подвір’я будинку моїх батьків.

Днина видалася чудова. Бетані пливла поруч зі мною і підбадьорювала мене. Та варто було мені зловити хвилю і спробувати підвестися, як я одразу ж падав. Я шість разів пробував і всі шість разів падав. Я не міг здатися. За мною спостерігало занадто багато люду. Занадто багато камер. Я не хотів опинитися в YouTube в якості безпорадного інваліда і цілковитого телепня. У дитинстві я любив кататися на скейтборді, тому добре відчував дошку. Нарешті з сьомої спроби я підкорив велику хвилю і піднявся. Не можу передати цей захват! Від щастя я заверещав, як школярка. Я мчав до пляжу на високій хвилі! Усі, хто перебував на пляжі, горлали і свистіли, підбадьорюючи мене. Я зробив це! Я став крутим і зрозумів це, тому що всі навколо казали мені: «Хлопче, ти такий крутий!».

Дві години ми ловили хвилі. Я зумів покататися на хвилях близько двадцяти разів. Через змагання на пляжі було багато фотографів, і я виявився першим серфером-інвалідом на обкладинці журналу «Серфер». Той день на воді був незабутнім.

Того ж дня Ланс Хукано дав інтерв’ю. Він сказав:

«На цьому пляжі я провів усе своє життя, але досі ще не переживав нічого подібного. Нік – один із найкрутіших хлопців, які мені колись траплялися. Йому це подобається. У нього в жилах тече морська вода. І тепер я певен, що в цьому світі можливо все!».

Подумайте про це: Можливо все! Відчувши своє безсилля і безпорадність перед обличчям складної проблеми, повірте в те, що все можливо. Імовірно, саме зараз ви не бачите виходу, і вам здається, що весь світ налаштований проти вас. Але повірте, обставини можуть змінитися, може з’явитися рішення, а допомога часом приходить з найнесподіваніших місць. І тоді справді можливо все!

Якщо інвалід без рук і без ніг навчився серфінгу на одному з найкращих пляжів світу, то для вас можливо геть усе.

Віра укріплюється

Притча про сіяча – одна з найвідоміших біблійних притч. Вийшов сіяч посіяти зерно. Те, що впало край дороги, затоптали. Що впало на кам’янистий ґрунт – засохло без вологи. Дещо впало в терен і було ним заглушене. А те, що впало на добру землю, вродило стократно.

У нашому житті ми не просто отримуємо зерна, а й сіємо їх у «добру землю» власних сердець. Коли через проблеми ми впадаємо в апатію, то можемо згадати про мрії і надії на краще життя. Ці мрії і є зернами нової реальності. Наша віра – та сама добра земля, яка дасть цим зернам життя.