Розділ 3 З цілковитою певністю в серці

Всі ми прагнемо жити довго і щасливо. Навіть коли вам здається, що ви спроможні здолати всі перешкоди й дожити до щасливих часів, однак у вашому житті будуть розчарування. Та все ж вашою метою завжди має бути щасливий кінець. То чом би не постаратися заради цього?

Терпіння винагороджується

У 2008 році я зі своїми помічниками з організації «Життя без кінцівок» влаштував всесвітнє турне чотирнадцятьма країнами. Ми визначили бюджет і почали збирати кошти на поїздку. У нас не було професійних благодійників, тому до бажаної мети було дуже далеко. Нам вдалося зібрати близько третини необхідної суми. І тоді я вирішив відвідати чотири країни – Колумбію, Україну, Сербію і Румунію. По поверненні додому виявив, що мої помічники ще не зібрали кошти на другу поїздку.

Мій дядько Бата домігся великого успіху в Каліфорнії і прийшов мені на допомогу. Він прийняв рішення виключити дві країни з програми туру. І гроші були не головною проблемою.

«Ми дедалі частіше чуємо, що в Індії, особливо в Мумбаї та Індонезії, неспокійно, – сказав він. – Оскільки в нас однак немає коштів, гадаю, буде розумніше відвідати ці країни іншим разом».

Мій дядько дуже мудра людина, і я йому довіряю, то не став з ним сперечатися. А потім вирушив виступати до Флориди, де зібралося стільки люду, що потрібно було чотириста п’ятдесят добровольців для організації цього натовпу. Я приїхав, щоб надихнути їх, але вони самі заразили мене своїм ентузіазмом. Повертаючись до Каліфорнії, думав про те, що ми повинні продовжувати наше світове турне.

Я молився, щоб Господь послав мені знак, відчував, що повинен поїхати в Індію та Індонезію, незважаючи на відсутність грошей і серйозну небезпеку. Я вірив у те, що ми повинні служити іншим людям, і в останню чергу думати про себе. Дядько Бата запросив мене на вечерю, щоб обговорити моє бажання, засноване на вірі, а не на грошах.

Під час вечері я доволі емоційно про все розповів. Я відчував: це саме те, що треба зробити. Дядько Бата підтримав моє бажання спілкуватися з якомога більшою кількістю людей.

«Зачекаймо пару тижнів на Боже об’явлення», – терпляче запропонував він.

Коли виникають якісь перепони, не можна здаватися, тікати. Ви повинні оцінювати ситуацію, шукати рішення і вірити в те, що все робиться на краще. Терпіння – ось ключ до перемоги. Ви посіяли зерна, пережили бурі й шторми, чекаєте врожаю. Зіткнувшись із перепоною, ви ж не поводитеся нерозумно, не б’єтеся головою об стіну, не намагаєтеся відбитися від стіни. Ви шукаєте краще рішення, з вірою в те, що кожна перешкода постала перед вами з певною метою.

Ми не змогли назбирати грошей на світове турне, але не стали квапитися і витрачати те, що вдалося зібрати. Ми молилися, шукали рішення, вірили в те, що зачинені сьогодні двері завтра відчиняться і перед нами постануть нові можливості.

Важливо пам’ятати: аби щось знайти, потрібно продовжувати пошуки. Ви повинні співвідносити свої цілі з реальністю. Та поки ви дихаєте, пам’ятайте – можливості чекають на вас.

Ми не отримали жодної відповіді на наші молитви, дороговказу до фінансування турне. Але в нашому житті стався ряд дивних подій.

За кілька днів після вечері з дядьком Батою мені подзвонив якийсь Браян Гарт, який чув мій виступ у Флориді. Він запропонував нашому фонду велике пожертвування.

Потім був дзвінок з Індонезії, нам повідомили, що для нас орендували два стадіони в Гонконзі. Вони обіцяли, що як ми приїдемо, то вони покриють всі наші витрати.

Через два дні каліфорнійська доброчинна організація пожертвувала нам таку суму, яка покрила всю вартість турне!

Так гроші перестали бути проблемою. Нас усе ще тривожила безпека, але ми вирішили цілком і повністю покластися на Бога!

Рятівна благодать

Пам’ятаєте, я розповідав про те, що все робиться на краще? Через брак грошей ми змінили наші плани на Індію, та коли кошти з’явилися, ми знову повернулися до цієї ідеї і побували там на тиждень раніше.

Між іншим, зміна розкладу, можливо, врятувала наші життя. Всього через пару днів після нашого від’їзду в Мумбаї у трьох місцях, де ми бували, вибухнули бомби терористів – в готелі «Тадж», в аеропорту і на південному залізничному вокзалі. Загинуло сто вісімдесят людей, триста було поранено.