РОЗДІЛ ТРИНАДЦЯТИЙ

Після сніданку ми пішли по крамницях поповнити запас провізії на наступні три дні. Джордж заявив, що треба купити городини, бо не їсти городини шкідливо для здоров’я. Він сказав, що варити її неважко і він бере цей клопіт на себе; отож ми купили десять фунтів картоплі, кілька головок капусти й мірку гороху. В готелі ми взяли м’ясний пиріг, кілька пирогів з агрусом і баранячу ногу, а щоб запастися фруктами, печивом, хлібом, маслом, повидлом, шинкою, яйцями тощо, довелось обійти все містечко.

Від’їзд із Марло я вважаю одним з найбільших наших успіхів. У ньому були гідність і ефектність, але без зайвої помпи. В усіх крамницях, які ми відвідали, ми вимагали, щоб закуплені продукти приставили до човна негайно. Ми й слухати не хотіли всяких: «Гаразд, сер, зараз відішлю, хлопець прибіжить туди раніш за вас!» — бо знали, що потім доведеться хтозна-поки стовбичити на причалі, та ще двічі вертатись до крамниці скандалити. Ми дожидали, поки продукти запакують, і забирали посланця з собою.

Ми обходили чимало крамниць, застосовуючи цей принцип у кожній. Результат був той, що під кінець ми зібрали таку колекцію хлопчаків-посланців з кошиками, якої лишень можна бажати, і в Марло, певне, давно не бачили такого величного видовища, як наш відхід Головною вулицею до пристані.

Порядок процесії був такий:

Монтморенсі з паличкою в зубах.

Двоє розбишакуватих рябків — приятелі Монтморенсі.

Джордж із згортком пледів та плащів і з куценькою люлькою в роті.

Гарріс, що намагався йти з недбалою грацією, несучи в одній руці повно напхану валізу, а в другій сулію лимонного соку.

Хлопець від зеленяра й хлопець від пекаря, обидва з кошиками.

Коридорний із готелю з нашим великим кошиком.

Хлопець від кондитера з кошиком.

Хлопець від бакалійника з кошиком.

Кудлатий пес.

Хлопець із сирної крамниці з кошиком.

Найнятий носій із саквояжем.

Щирий приятель найнятого носія з руками в кишенях і череп’яною люлечкою.

Хлопець із фруктової крамниці з кошиком.

Я з трьома капелюхами й парою черевиків у руках і з такою міною, ніби нічого про те не знаю.

Шестеро дітлахів і четверо приблудних псів.

Коли ми спустилися на причал, човняр спитав: