Розділ 6 Страшні історії

— Їх тут немає? — я пильно поглянула на дівчат, що стовбичили біля води. Цікаво, я б їх упізнала?

— Ні, — похитав головою Джейкоб. — Рейчел отримала стипендію і поїхала навчатись, а Ребекка вийшла заміж за самоанського серфера — тепер вона живе на Гаваях.

— Вийшла заміж. Ого, — неабияк здивувалась я. Близнючки менш ніж на рік старші за мене.

— То як, подобається тобі пікап? — запитав Джейкоб.

— Я його обожнюю. Їздить чудово.

— Еге ж, але так повільно! — засміявся він. — Я сказав «хух», коли Чарлі його купив. Тато не дозволяв мені працювати над іншою машиною, поки у нас була одна в ідеальному робочому стані.

— Зовсім він не повільний, — запротестувала я.

— А ти пробувала їхати швидше ніж шістдесят миль на годину?

— Ні, — визнала я.

— Добре. І не намагайся, — вишкірився він. Я не могла не всміхнутися у відповідь.

— Він чудово показав себе під час зіткнення, — навела я аргумент на захист пікапа.

— Думаю, навіть танк не зміг би розтрощити старого монстра, — погодився Джейкоб сміючись.

— Отже, ти збираєш машини? — вражено запитала я.

— Коли маю вільний час і запчастини. Ти часом не знаєш, де можна дістати головний гальмівний циліндр для «фольксвагена-реббіта» 1986 року? — жартома поцікавився він приємним хрипкуватим голосом.

— Вибачай, — розсміялась я, — останнім часом він мені не потрапляв мені на очі, але коли що, я тобі свисну, — (так наче я знала, що воно таке). З Джейкобом було легко розмовляти.

Джейкоб продемонстрував бездоганну усмішку, проникливо дивлячись на мене. Я починаю впізнавати цей погляд. І не тільки я.

— Джейкобе, ти знаєш Беллу? — поцікавилася Лорен зарозумілим, як мені здалося, тоном десь з другого боку багаття.

— Можна сказати, ми знайомі з пелюшок, — весело відповів він, знову всміхаючись мені.

— Як мило, — судячи з голосу, Лорен так не вважала; бляклі риб’ячі очі примружилися. — Белло, — звернулася вона до мене, уважно спостерігаючи за виразом мого обличчя, — я саме говорила Тайлерові, як шкода, що сьогодні ніхто з Калленів не поїхав із нами. Невже ніхто їх не запросив? — її стурбованість була непереконлива.

— Ти говориш про сім’ю лікаря Карлайла Каллена? — на велике незадоволення Лорен перепитав високий хлопець — най старший, перш ніж я встигла щось відповісти. Більш ніж на підлітка, він скидався на дорослого чоловіка і мав дуже низький голос.