— Щоб дати мені невеличкий стимул повернути тебе йому.
Я хапнула ротом повітря. Але, подумавши хвильку, вже не вагалася.
— Думаю, я ризикну. Едвард розлючено видихнув і відвів погляд убік.
— Змінімо тему, — запропонувала я.
— Про що хочеш поговорити? — запитав він досі роздратовано.
Я роззирнулася довкола, переконуючись, що ми — поза межами досягнення чужого слуху. Блукаючи очима по залі, я зустрілася поглядом з Едвардовою сестрою Алісою, котра пильно дивилася на мене. Решта не зводили очей з Едварда. Я хутко відвернулася, перевівши погляд на нього, і запитала перше, що спало на думку.
— Чому ви на минулих вихідних їздили у Каскадні гори… полювати? Чарлі казав, там погане місце через ведмедів.
Він витріщився на мене так, наче я не розумію очевидного.
— Ведмеді?! — важко видихнула я, і він самовдоволено вишкірився. — Знаєш, зараз не можна полювати на них, не сезон, — суворо додала я, намагаючись приховати шок.
— Якщо уважно прочитати закони, вони стосуються лише полювання зі зброєю, — повідомив він.
Едвард із насолодою спостерігав, як змінюється моє обличчя, коли до мене почало доходити.
— Ведмеді? — насилу вичавила я.
— Еммет полюбляє гризлі, — голос розслаблений, та очі пильно стежать за моєю реакцією. Я зробила спробу зібратися з духом.
— М-м-м, — промимрила я, відкушуючи наступний шматок піци як виправдання, щоб опустити очі. Повільно пережувала, зробила великий ковток коли, все ще не підводячи очей.
— Отже, — сказала я за хвилину, врешті-решт зустрівшись із його наразі нетерплячим поглядом, — кого полюбляєш ти?
Він звів брову, куточки вуст несхвально опустилися донизу.
— Пуму.
— О, — сказала я увічливо-байдужим тоном, зосередившись на розгляданні газованки.
— Звичайно, — вів він далі аналогічним моєму тоном, — ми маємо бути обережними, щоб не нашкодити навколишньому середовищу нерозважливим полюванням. Ми намагаємося полювати на територіях, де популяція хижаків перевищує норму, мандруючи так далеко, як доведеться. Тут завжди вдосталь оленів і сохатих, нормальна їжа, та як повеселитися? — піддражнюючи, вишкірився він.
— Справді — як, — прочавкала я з повним ротом піци.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сутінки» автора Стефені Маєр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 10 Допити“ на сторінці 13. Приємного читання.