Розділ «ПОВЕРНЕННЯ КОРОЛЯ»

у Могилах Мундбурґа лежать вони

з вождями Ґондору — вірні друзі.

Ні Гірлуїн Прекрасний до моря та гір,

ні Форлонґ старий до долин у цвіту

в Арнах ніколи, у край їх рідний,

не вернуть славні; лучники також

Деруфін і Дуїлін — до вод їхніх темних,

плес у Мортонді попід тінню в горах.

Вранці й увечір смерть назбирала

воїнів безліч. Сплять вони там,

де Ріка Велика, в полі ґондорськім.

Як сірі сльози, зараз хвилі,

тоді ж руді води котились —

з піною кров на світанку;

горіло багаття гір вечірнє;

пурпур роси — на Раммас-Ехор.

VII. Вогнище Денетора

Темна тінь перед Воротами відступила, та Ґандалф і далі сидів непорушно. Зате Піпін скочив на ноги так, ніби з нього зняли величезний тягар, і став, слухаючи перегук рогів, і йому здавалося, що серце його розірветься від радості. І пізніше він уже ніколи не міг чути далекий поклик рогу без сліз на очах. Але тепер він раптом згадав, чому прибіг, і кинувся вперед. Саме тієї миті Ґандалф поворухнувся, щось сказав Тінеборові й поїхав до Воріт.

— Ґандалфе, Ґандалфе! — закричав Піпін, і Тінебор зупинився.

— Ти що тут робиш? — запитав Ґандалф. — Хіба не забороняє закон Міста тим, хто носить чорне зі срібним, покидати Цитадель без дозволу правителя?