Князь Тарлі перевів очі з Брієнни на людей перед ним.
— А ти мухлював?
— Ні, м’сьпане, хіба ж я… та нізащо!
— За крадійство я забираю пальця. За брехню мені в очі — вішаю. Чи слід мені прохати показати кості?
— Кості? — Лучник зиркнув на Мутона, але його князь байдуже роздивлявся рибальські човни на затоці. Стрілець ковтнув і відповів: — Ну може, я… ну кості, мені з ними щастить, але я…
Тарлі почув достатньо.
— Заберіть мізинця. Хай сам вибере, з якої руки. Долоню іншої пробити цвяхом. — І підвівся з місця. — Відженіть решту назад до підвалу. Розгляну їхні справи назавтра.
Князь обернувся і махнув рукою до пана Гайла. Брієнна пішла слідом.
— Ясний пане, — привіталася вона, ставши перед князем, і знову відчула себе восьмирічною дівчинкою.
— Ласкава панно. Як сталося, що ми… маємо честь вас бачити?
— Мене надіслали шукати… — Вона завагалася.
— Як ви маєте його шукати, коли не знаєте імені? Це ви вбили князя Ренлі?
— Ні.
Тарлі зважив її слова. «Судить мене, наче отих посполитих.»
— Ні, — мовив він нарешті, — лише дозволили йому померти.
Ренлі помер у неї на руках, кроплячи їх кров’ю свого життя. Брієнна зіщулилася.
— То була чорна химородь. Я ніколи…
— Ви ніколи? — Голос його раптом нагадав батіг. — О так. Ви ніколи б не мали вдягати кольчугу і вішати меча на пояс. Це війна, а не свято на обжинки! Богами клянуся, я мав би скрутити вас і запхати на корабель до Тарфу.
— Вчините так — відповісте престолові! — Голос її пролунав пискляво, по-дівчачому. А вона ж хотіла додати йому суворої безстрашності. — Подріку! В саквах ти знайдеш грамоту на пергамені. Принеси її панові князю.
Тарлі узяв грамоту, розгорнув, суплячи брови.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Учта для гайвороння» автора Джордж Р.Р. Мартин на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Брієнна“ на сторінці 7. Приємного читання.