Розділ 13

Він увійшов у бібліотеку, пішов у мій бік. Я бачила ледь помітний шрам там, де в нього починало рости волосся, там, де я гахнула його важкою тацею до зомління; у мене в животі з’явився тигр чарів, готовий з риком вийти назовні. Але моє нутро все одно стиснулося від мимовільного страху. Він наближався до мене, і мені перехопило дух; якби він підійшов ближче, якби він мене торкнувся, я б, мабуть, закричала — якесь прокляття: у мене в голові світлячками крутилося з десяток доволі дошкульних проклять Яги, що чекали, коли їх підхопить мій язик.

Але він зупинився на відстані витягнутої руки та лише схилився до мене.

— Та дівчина приречена, ти знаєш, — сказав він, дивлячись мені в обличчя. — Король не схвалює, коли чаклунам дозволяють твердити, ніби вони очистили заражених: надто вже багато з них хутко виявляються зараженими самі. Закон стверджує, що її необхідно стратити, а Сокіл, звісно, не стане свідчити від її імені.

Я виказала себе та знала це, але все одно не змогла не здригнутися.

— Допоможи мені врятувати королеву, — сказав він, тихо та співчутливо, — і заразом порятуєш дівчину: щойно король отримає назад мою матір, він не зможе не пощадити їх обох.

Я чудово розуміла, що це погроза, а не підкуп: він казав мені, що влаштує страту Касі, якщо я відмовлюсь. Я ненавиділа його ще більше, та все ж водночас не могла ненавидіти його повністю. Я прожила з тим відчаєм, який дряпав мене зсередини, три жахливих місяці; він же жив із ним з дитинства, коли від нього відірвали матір, сказавши, що вона зникла, гірше, ніж померла, та навіки недосяжна для нього. Я не відчувала до нього жалю, але розуміла його.

— А якщо світ обернути у зворотному напрямку, сонце не зможе не встати на заході, — рикнув Дракон. — Ви досягнете лише одного — уб’єтеся та вб’єте її разом із собою.

Принц повернувся до нього та вдарив по столу стисненими кулаками; підсвічники та книжки загриміли й гупнули.

— І все ж ви готові врятувати якусь нікчемну селянку, тим часом як королеву Польні лишаєте гнити? — огризнувся він; личина на ньому почала тріскатися. Він зупинився та глибоко вдихнув, вимушено зображаючи вустами якусь пародію на усмішку, що то непевно з’являлася на його губах, то зникала з них. — Ти заходиш надто далеко, Драконе; після цього навіть мій брат не стане дослухатися до всіх твоїх таємних порад. Ми роками ковтали все, що ти розповідав нам про Пущу…

— Оскільки ви сумніваєтеся в мені, візьміть своїх людей із собою та заходьте всередину, — прошипів Дракон у відповідь. — Подивіться самі.

— Я так і зроблю, — сказав принц Марек. — І візьму із собою цю твою відьмачку і твою милу селянку теж.

— Ви не візьмете нікого, хто не бажатиме піти, — відповів Дракон. — Ви з дитинства уявляли себе героєм з легенди…

— Це краще, ніж бути відвертим боягузом, — сказав принц, вишкірившись на нього всіма своїми зубами; насильство вимальовувалося в кімнаті живою істотою між ними, і перш ніж Дракон спромігся на відповідь, я бовкнула: — Що, як ми змогли б ослабити Пущу, перш ніж увійти до неї? — і тоді вони перестали дивитися в очі один одному та вражено поглянули на мене, на місце, де я стояла.

Коли Кристина глянула за мене й побачила натовп вояків і чаклунів, блискучі обладунки, та коней, що били копитами, її втомлене обличчя застигло.

Я тихо сказала:

— Ми тут через Єжи.

Вона уривчасто кивнула, не подивившись на мене, та позадкувала всередину дому, щоб мене впустити.

На кріслі-гойдалці лежало в’язання, а в колисці біля каміна лежало, затиснувши в одному кулачку погризене дерев’яне брязкальце, немовля — дебеленьке, здорове й червонощоке. Я, звісно, пішла подивитися на нього. Кася ввійшла за мною та поглянула на колиску. Я мало не підкликала її, але вона одвернулася, ховаючи обличчя від вогню, і я не заговорила. Кристині більше не треба було боятися. Коли ввійшов Дракон, вона забилася в куточок зі мною, позираючи за моє плече, і, ледь чутно шепочучи, сказала мені, що немовля звати Анатоль. Її голос стих, коли до хатини, пригнувшись, увійшов принц Марек, а також Сокіл у своєму блискучо-білому плащі, на якому не було видно жодної плямки бруду. Жоден із них геть не звернув уваги на немовля чи на саму Кристину.

— Де заражений чоловік? — запитав принц.

Кристина прошепотіла мені: