Розділ V

— Та чого ж не повернеться? Я до нього зараз із Радолишок картку поштову надішлю.

— Ну, то й добре. Щоб у п’ятницю…

— Та я розумію.

— Роботи тепер багато. Без двох наймитів не впораюся, — додав Прокіп.

— Він вчасно приїде.

— То з Богом!

— З Богом!

Романюк шарпнув віжки, на що, зрештою, маленька сива конячка й вухом не повела, і поринув у думки, сповнений задоволення. Бо то таки не абищо: сам Мельник з-поміж багатьох обрав його сина.

Озирнувся й глянув на жінку. Між товстими хустками, якими щільно закутана була її голова, видніли лише ніс та очі.

— Нашого Микиту Мельник бере, — сказав Романюк.

Жінка зітхнула:

— Боже, мій Боже!..

Невідомо було, радіє вона, а чи сумує. Зрештою, Романюк ніколи над цим не замислювався. Такий уже в неї голос був, наче вона постійно жалілася.

Радів і Прокіп. Він понад усе не любив змін і клопотів. Тепер справу було залагоджено. Так йому принаймні здавалося, і здавалося аж до вечора в п’ятницю.

Того дня він пізніше, ніж зазвичай, пішов зачиняти млин. Продовжував чекати. Удома ніхто й не здогадувався, чого це він такий сердитий, бо старий нікому нічого не сказав. Зате подумки він лютував. Адже він виразно наказував прийти до нього в п’ятницю! Казюка вже не було. Завтра роботи прибуде, а тут хоч головою об стіну бий!

— Чекай-но ти, щеня погане, — бурмотів він тихо, посмикуючи бороду.

І присягнувся собі, що не візьме його, хоч би той із самого ранку прийшов. Субота — це не п’ятниця. Краще вже першого-ліпшого з гостинця узяти, навіть злодія, аби не Микиту.

Проте й узавтра Микитка не з’явився. Довелося до помочі взяти одного із селян, що збіжжя до млина привіз.

Наступного дня, тобто в неділю, млин не працював. Прокіп, помолившись, хоч гнів заважав йому проказувати «Отче наш», сів біля хати на лавці. Мельник жив довго, проте оце вперше трапилося йому, аби хтось так його підвів. Він-бо хотів Микиті послугу зробити, а той не прийшов. Звісно, він в Ошмяні знайшов роботу, тому й не повернувся, та це його не виправдовувало.

— Пошкодують Романюки, — бурмотів він, пахкаючи люлькою.