Розділ XVIII

— Я дуже зміцнив свої позиції. Побачите, коли я викочу всі свої гармати й відкрию вогонь, звинувачення перетворяться на згарище й руїни. Адже цей Косиба — прекрасний лікар! Жодного смертельного випадку, а тих, що він вилікував, я можу продемонструвати в суді кількадесятьох! Із них чи не половина таких, що не лише не платили йому за лікування, а ще й від нього отримали допомогу. Отож, мотив отримання зиску відпадає! От побачите! Та особливо я підкреслюватиму його надзвичайні вміння. І тому в мене виникала певна ідея.

— Яка саме? — поцікавився Лешек.

— Так от, усі свідки, а передусім ти й твоя чарівна наречена, мусять приїхати до міста напередодні розгляду. Не знаю, чи суд погодиться на моє прохання й викличе експертів. Отож у запасі в мене є дещо не менш потужне, якщо не потужніше! Мені спало на думку, щоб якийсь знаменитий хірург обстежив усіх пацієнтів перед розглядом справи. Звісно, це має бути таке світило, що коли він постане в суді як свідок захисту, суд муситиме визнати його думку авторитетною. Але це має бути зірка в хірургії!

Пані Чинська кивнула.

— Такий у Польщі лише один. Професор Добранецький з Варшави.

— Саме так, пані! — сплеснув руками адвокат.

— Ну, це було неважко, — засміявся пан Чинський. — Гадаю, складніше буде переконати Добранецького приїхати.

— Якщо йдеться про гонорар, — утрутився Лешек, — то нехай це тебе не стримує, Вацеку.

— Ну, гонорар тут теж буде немалий, — засміявся Корчинський, — але в мене є й інші способи. Дружина Добранецького — кузина моєї дружини. Якось я це влаштую! Мушу влаштувати, бо мушу виграти цю справу.

Марися усміхнулася до нього.

— Я така вдячна вам за цю завзятість і за підтримку. Ви й не уявляєте, наскільки я прив’язана до цієї найкращої на світі людини, як люблю його. Ви й не знаєте, яке в нього серце.

— Цього я не знаю, але вірю вам на слово. А от мене він здивував своєю інтелігентністю. Косиба говорить як освічена людина, він геть не пасує до своєї зовнішності, ані до незакінченої народної школи, ані до наймитування в млині чи знахарства.

— От бачиш! — вигукнула Марися, звертаючись до Лешека.

— Так, так, — погодився той. — Уяви собі, Вацеку, що Марися вже давно звернула на це увагу. А я навіть провів певний експеримент, який підтвердив наші припущення.

— І який саме? — зацікавився Корчинський.

— Власне, досить наївний. Я завів з ним розмову, вживаючи багато слів, значення яких невідоме простому селянинові чи невігласу.

— І що?

— Він усе розумів. Ба більше. Колись він застав Марисю за читанням віршів Мюссе в оригіналі. І зовсім правильно прочитав цілу строфу!

— Ручуся, що він не лише прочитав, але й зрозумів, — додала Марися.

Адвокат замислився.