Розділ XIII

Нерухоме тіло кілька разів сіпнулося.

— І ушкодження мозкових оболонок, — додав Павлицький. — Про це свідчать судоми… Так… Тут і диво не допоможе. У вас дзеркальце є?

Знахар простягнув йому уламок розбитого люстерка. Лікар приклав його до розтулених вуст пораненої. Дзеркальце вкрилося легенькою парою.

— Ну, що ж, — розвів він руками. — Єдине, що я можу — це зробити їй укол для стимуляції серцевої діяльності. Але це геть безнадійно.

Він розкрив валізку, повну блискучих хірургічних інструментів. Знахар вдивлявся в них мов зачарований, не міг очей відвести.

Тим часом лікар наповнив шприц прозорою густою рідиною з ампули й устромив його дівчині під шкіру передпліччя.

— Шкода праці, — буркнув він, — тут будь-якої хвилини настане кінець.

І повернувся до Чинського.

Знахар торкнувся його плеча.

— Пане докторе! Рятуйте її!

— Ви що, йолоп? — роздратовано повернувся до нього Павлицький. — Як я можу її врятувати?

— Це ж ваш обов’язок, — похмуро відповів Косиба.

— Не вам повчати, які в мене обов’язки. І ще скажу вам, що коли через ваші оці ганчірки поранений отримає зараження крові, то ви підете до в’язниці. Ви не маєте права займатися лікуванням.

Знахар, здавалося, не чув його слів.

— Зробіть їй операцію, пане докторе, — наполягав він. — А раптом удасться.

— Відчепіться, хай вам грець! На біса тут операція!

І, звертаючись до подружжя Чинських, неначе беручи їх за свідків, вигукнув:

— Я що, маю оперувати труп?! Там перелом основи черепа. Уламки кістки напевно пошкодили мозок. Тут і найбільший хірургічний геній не впорається. Крім того, робити трепанацію в таких гігієнічних умовах…

Він описав рукою півколо, вказуючи на запилюжені жмутки трав під сволоком, закіптюжені гасові лампи й сміття на долівці.

— Якби в мене були такі інструменти, як у вас, — уперто вів своєї знахар, — то я б і сам спробував…