Розділ IX

Знахар

Минали години, і Марися непокоїлася дедалі дужче.

«У недобру годину я подумала, аби він не приїздив!» — докоряла вона собі. У костелі вже били полуденні дзвони, коли дівчина побачила коней з Людвикова. Проте пана Лешека в бричці не було. Кучер, позіхаючи, сидів на козлах. Огрядна пані Михалевська, економка з Людвикова, вийшла й подалася до крамниць. Марисі так і кортіло підбігти до брички й запитати про пана Лешека, але вона втрималася й повелася розсудливо, бо не минуло й години, як на вулиці розлігся гуркіт мотоцикла.

Дівчина мало не розплакалася від щастя. Пан Лешек, проте, не помітив ані того, як вона зблідла, ані сліз в очах. Увірвався наче вихор, вибив закаблуками кілька па з мазурки й вигукнув:

— Хай живе геніальний механік! Віват! Привітай мене, Марисенько! Я вже подумав, що мене чорти вхоплять на цій спеці, але я таки не здався!

І почав розповідати, як йому по дорозі зламався мотоцикл, і яких зусиль коштувало самому полагодити, хоча він міг поїхати бричкою з пані Михалевською.

Він був такий задоволений собою, що аж сяяв.

— Нема поганої дороги до своєї небоги! — вигукнув він.

— Але ж ви й замастилися, пане Лешеку. Зараз принесу вам води.

Марися саме наливала воду до тазика, коли прийшла пані Шкопкова з обідом. Глянула на них несхвально, проте нічого не сказала.

— Панові Чинському довелося лагодити свою машину, — пояснила Марися. — Тож він захотів умитися, бо замастився.

— Я вам тут дуже не набризкаю, — додав Чинський.

— Нічого, — сухо відказала пані Шкопкова й вийшла.

Інженер ніскілечки не перейнявся холодністю власниці крамниці. Він дотепно пояснював Марисі, у чому полягала несправність мотора і як хвацько він упорався з ремонтом. Поступово й дівчина почула себе вільніше.

— Яка в тебе гарна усмішка! — повторював Чинський.

— Звичайна.

— Ні, незвичайна! Присягаюся, Марисенько, що ти, хоч як глянь, надзвичайна. А коли йдеться про сміх… то кожен сміється по-іншому.

І він заходився пародіювати сміх різних людей. Робив це так кумедно, із такими гримасами, що й мертвого би розсмішив. Найкраще й найдовше він наслідував опасисту економку, пані Михалевську.

Йому й невтямки було, що саме в ту хвилину пані Михалевська ладна була швидше плакати, аніж сміятися, причому саме через нього.

Коли вона вже вмостилася в бричці, кучер зауважив, що економка вся почервоніла, неначе щойно варила варення. Усю дорогу він чув, як пані Михалевська бурмотіла щось йому за спиною, зітхала й зойкала.

«Певне, щось сталося», — вирішив кучер.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Знахар» автора Тадеуш Доленга-Мостович на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ IX“ на сторінці 12. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи