Розділ IX

Знахар

— …зрештою, цей лимар мусить навчити свого синочка послуху. Тут Лешек почасти має рацію.

— Отже, ти наполягаєш, — підхопила пані Елеонора, — на тому, щоб прийняти Лешекову умову?

— Я наполягаю? — щиро здивувався пан Станіслав.

— Ну, та ж не я, — нетерпляче знизала плечима пані Чинська. — Я завжди казала, що ти ставишся до нього занадто м’яко й поблажливо. Щоб нам не довелося колись шкодувати через цю твою слабкість.

— Перепрошую, Елю, — почав було пан Чинський, але дружина перебила його:

— Будь ласка, я погоджуюся із твоїм рішенням. Хоча підкреслю ще раз: це суперечить моїм переконанням.

— Але ж… — намагався заперечити пан Станіслав, — але ж я…

— Ти? Ти, любий мій, погано його виховав! Добраніч!

І пані Елеонора вийшла. Вийшла з почуттям сорому перед собою. Сумління не дозволило ошукати себе вдаваним скиненням відповідальності за поступку за чоловікові плечі. Її деспотична натура опиралася синовому ультиматуму, і якби пан Станіслав бодай слівцем підштовхнув її до боротьби, до рішучості, вона б не змінила свого рішення. Інша річ, що до чоловікової спальні вона йшла із цілковитими переконанням, що такого поштовху вона не дочекається.

Та пані Чинська не була б собою, якби повністю погодилася з поразкою. Вона, щоправда, тремтіла від самої думки про те, що син виконає свою погрозу й поїде на край світу, проте не могла визнати, що капітуляція не означає для неї бодай якоїсь користі.

Отож назавтра вона покликала сина й коротко повідомила, що аж ніяк не через його погрози, а внаслідок батькових умовлянь, вона вирішила відмовитися від замовлень у лимаря Войдилла, проте з однією умовою. А саме: Лешек ще нині поїде під Варшаву до дядька Євстахія.

Вона навмисне не сказала, на скільки, побоюючись, що Лешек не погодиться на дуже тривале перебування. Та її страхи виявилися безпідставними. Після безсонної ночі, після численних скептичних і навіть цинічних думок, Лешек був геть знесилений. Він і сам думав про те, чи не краще йому поїхати, тому материну вимогу сприйняв без найменшого спротиву.

Подорож автоматично позбавить його спокуси їздити до містечка; у веселому, гомінкому домі дядька Євстахія, де завжди було повно панночок і молодих жінок, він напевне приємніше проведе час, ніж у цій жахливій провінції, у цьому брудному болоті, серед дрібних, ницих і прозаїчних справ.

Так думав він аж до моменту, коли перед вікнами вагона почали втікати станційні будівлі. Проте щойно колеса поїзда увійшли у свій монотонний ритм, його думки затуманилися, завирували й раптом побігли в іншому, зовсім іншому напрямку.

Але про це вже згодом.

Наступний розділ:

Розділ X

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Знахар» автора Тадеуш Доленга-Мостович на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ IX“ на сторінці 21. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи