Вибігла із-за прилавка й підсунула йому стільця.
— Хто б це під такий дощ, — додала. — А вам і не близько. Сухої нитки не залишиться, доки до млина дійдете.
І тоді він усміхнувся.
— То ви, панночко, знаєте, що я із млина?
— Знаю, — кивнула вона головою. — Ви знахар. Адже тут усі вас знають. Але ви, певне, не тутешній, бо інакше говорите, іншу вимову маєте.
— Я здалеку, із Королівства.
— Моя матуся теж походила з Королівства.
— Пані Шкопкова?
— Ні, моя матуся.
— То ви не донька власниці крамниці?
— Ні. Я тут працюю.
— А матуся де?
— Померла. Чотири роки тому. Від сухот.
На очі їй набігли сльози, та за мить вона додала:
— Якби ви тоді опинилися в наших краях, може, і її б вилікували… Бідна матінка. Не такої долі вона для мене сподівалася. Але ви не думайте, що я жаліюся. Ні! Пані Шкопкова до мене дуже добре ставиться. І я все маю… Хіба що, крім книжок і піаніно.
— А ваш батько?
— Батько був лісником у володіннях княгині Дубанцевої. В Одринецькій пущі. Ах, як там було гарно! Батько там помер. Я тоді була маленькою… Ми залишилися самі з мамою. Бідній матусі доводилося так тяжко працювати Заробляла шиттям, давала уроки музики. Спершу ми жили в Браславі, потім у Свенцянах, і нарешті тут, у Радолишках. Тут матінка померла, і я залишилася сама-самісінька на світі. Мене взяв під опіку колишній ксьондз, а коли він поїхав на іншу парафію, то віддав мене під опіку пані Шкопкової. Добрих людей на світі багато. Але так тяжко, коли не маєш нікого справді близького.
Знахар кивнув головою.
— І мені це знайоме.
— У вас теж немає родини?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Знахар» автора Тадеуш Доленга-Мостович на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ VIII“ на сторінці 2. Приємного читання.