Розділ VIII

Минули три тижні, а Чинський не з’явився. Вона трохи за ним сумувала, і навіть ворожила, чи прийде він і чи зайде до крамниці. Третього тижня прийшла від нього телеграма. Марися не йняла віри: то була перша телеграма, яку вона отримала в житті. Надіслано її було із Криниці, а зміст був такий:

«Світ нудний крп, життя нічого не варте крп, чи аптекарка пахтиться крп, ви найвродливіша дівчина в Центральній Європі, шкода крп Лех».

За три дні в Радолишках затуркотів мотоцикл, оголошуючи всьому містечку, що молодий пан Чинський повернувся в рідні краї. Марися ледве встигла підбігти до люстерка й поправити зачіску, а він уже був у крамниці. Дівчина була йому дуже вдячна за цей приїзд, але нічим не виказала свого ставлення. Боялася, аби він не подумав, що їй залежить на його товаристві. Це знову розсердило Чинського й зіпсувало йому сподівану приємну зустріч.

Обмінявшись із Марисею кількома фразами, він сказав:

— Ви засуджуєте мій снобізм, але сноби мають одну перевагу: уміють бути чемними навіть тоді, коли їм цього не хочеться.

Марися хотіла запевнити його, що вона зовсім не мусить вдавати чемність, що своїм поверненням і тим, що не забув про неї там, у Криниці, він справив їй велику радість… Та замість цього процідила:

— Я не сумніваюся, що ваша ввічливість саме такого штибу.

Чинський пронизав її сповненим ненависті поглядом.

— Авжеж! Ви праві!

— У мене й сумнівів немає.

— Тим краще.

— Я лише дивуюся. Що ви так силкуєтеся здаватися чемним.

Він засміявся, як сам гадав, знущально.

— Ні, аж ніяк. Це виходить автоматично. Бачте, саме виховання виробило в мені автоматизм ввічливих форм для спілкування з людьми…

Дівчина схилила голову.

— Я цим захоплююся.

Він рвучко відвернувся від неї. Марися не бачила його обличчя, але була переконана, що він зціпив зуби.

Дівчина знову палко запрагнула згоди. Розуміла, що слід сказати щось примирливе, що вона ставиться до нього несправедливо, що він більше ніколи не повернеться, якщо не почує від неї жодного доброго слова. Розуміла, проте не могла спромогтися на капітуляцію.

— Прощавайте, — сказав він і, не чекаючи відповіді, швидко вийшов.

Марися не розплакалася лише тому, що до крамнички увійшла якась жінка.