Розділ 9

— І що воно було за загадка?

— Коли нільфгардці вдерлися до Цінтри, — пробурмотів він, поглядаючи у вікно, — Каланте наказала таємно вивезти Цірі з міста. Справа у тому, що місто вже палало, Чорні були усюди, шанси на те, щоб вийти з облоги, були мінімальними. Королеву відмовляли від тієї ризикованої дії, радили, аби Цірі формально капітулювала перед гетьманами Нільфгарду, таким-то чином рятуючи життя і цінтрійську династію. На палаючих вуличках вона безумовно й беззмістовно загине від рук жовнірського натовпу. Але Левиця… Знаєш, що вона відповіла, за словами безпосередніх свідків?

— Ні.

— «Нехай краще кров дівчини потече бруківкою Цінтри, аніж буде вона спаплюжена». Спаплюжена чим?

— Шлюбом із імператором Емгиром. Мерзенним нільфгардцем. Ярле, вже пізно. Завтра вранці я починаю… Стану інформувати тебе про успіхи.

— Я на те розраховую. На добраніч, Йенно… Гммм…

— Що, Краху?

— Чи не мала б ти охоти… гмм…

— Ні, ярле. Що було — те загуло. На добраніч.

— Отакої. — Крах ан Крайт придивився до гості, схиливши набік голову. — Трісс Мерігольд власною персоною. Що за чарівна сукня… А хутро… то ж шиншила, вірно? Запитав би я, що привело тебе до Скелліге… Якби не знав, що тебе привело. Але я знаю.

— От і чудово. — Трісс усміхнулася звабливо, поправила гарне каштанове волосся. — Чудово, ярле, що знаєш. Це збереже нам сили замість вступу та вступних пояснень і дозволить перейти відразу до справи.

— До якої справи? — Крах схрестив руки на грудях і зміряв чародійку холодним поглядом. — Що саме мали ми попереджувати вступами, на які пояснення ти розраховуєш? Кого ти представляєш, Трісс? Від чийого імені прибула? Король Фольтест, якому ти служила, подякував тобі за службу баніцією. Вигнав тебе з Темерії, хоча ти ні в чому не завинила. Прийняла тебе, як я чув, під крильце Філіппа Ейльгарт, яка зараз у Реданії фактично керує усім. Як бачу, ти служиш їм за прихисток якомога краще. Навіть не вагаєшся перед роллю таємного агента для вистежування своєї колишньої подруги.

— Ти ображаєш мене, ярле.

— Принижено перепрошую. Якщо я помилився. А я помилився?

Вони мовчали досить довго, міряючись недовірливими поглядами. Нарешті Трісс вилаялася, тупнула підбором.

— Ах, до диявола! Давай перестанемо водити одне одного за ніс! Яке зараз має значення, хто кому служить, хто з ким тримається, хто кому довіряє і з яких мотивів? Йеннефер мертва. І далі невідомо, де й у чиїх руках Цірі… Який сенс має та гра у секрети? Я не припливла сюди як шпигун, Краху. Прибула я сюди із власної ініціативи, як приватна особа. Яку веде бажання подбати про Цірі.

— Усі дбають про Цірі. Пощастило дівчині.

Очі Трісс блиснули.

— Я б з цього не жартувала. Особливо на твоєму місці.

— Вибач.