Розділ 11

Адептки стояли навпроти архіжриці нерухомо, напружені, наче струни, нап’яті, німі, трохи бліді. Були готові у дорогу, готові до найдрібніших деталей. Чоловічий сірий дорожній одяг, теплі, але такі, що не обмежували рухи, кожушки, зручні ельфійські чоботи. Волосся обстрижене так, аби легко було його утримати у порядку й чистоті в таборах і під час маршів, щоб не заважали при роботі. Спаковані вузлики, малесенькі, що містили лише трохи їжі на дорогу й найнеобхідніше. Решту мала дати їм армія. Армія, до якої вони вступили.

Обличчя обох дівчат були спокійні. Удавано. Трісс Мерігольд знала, що в обох трохи тремтять руки й губи.

Вітер шарпнув голим гіллям дерев храмового парку, погнав плитами площі пожовкле листя. Небо було темно-синім. Завірюха висіла у повітрі. Відчувалася.

Неннеке перервала мовчанку.

— Уже знаєте підрозділ?

— Я ні, — пробурмотіла Еурнейд. — Поки що буду на зимніх таборах під Визімою. Комісар на вербовці говорив, що навесні стануть там загони кондотьєрів з Півночі… Маю стати фельдшеркою у якомусь із тих загонів.

— А я, — блідо посміхнулася Іола Друга, — вже знаю підрозділ. До польової хірургії, до пана Міло Вандербека.

— Дивіться тільки не осоромте мене. — Неннеке окинула обох адепток грізним поглядом. — Не зганьбіть мене, храму й імені Великої Мелітеле.

— Звичайно ні, матінко.

— І бережіться там.

— Так, матінко.

— Біля поранених будете падати з ніг, не знати сну. Будете боятися, будете сумніватися, дивлячись на біль і смерть. А тоді легко вдатися до наркотику або до збуджуювальних засобів. Обережніше з тим.

— Ми знаємо, матінко.

— Війна, страх, убивство і кров, — архіжриця свердлила обох поглядом, — це також послаблення звичаїв, а для деяких іще й занадто сильний афродизіак. Як подіє на вас, шмаркачки, зараз ви не знаєте й знати не можете. Прошу бути з тим обережніше. Якщо вже дійде до чогось, використовуйте протизаплідні засоби. Якщо, не дивлячись на те, якась із вас опиниться у клопотах, тоді тримайтеся подалі від знахарів і повивальних бабок! Шукайте храму, а краще за все — чародійку.

— Ми знаємо, матінко.

— То все. Тепер можете підійти для благословення.

По черзі клала їм долоню на голову, по черзі обіймала й цілувала. Еурнейд шморгнула. Іола Друга просто розревілася. Неннеке, хоча й у неї трохи більше звичайного блищали очі, пирхнула.

— Без сцен, без сцен, — сказала удавано різко й гостро. — Йдете ви на звичайну війну. Звідти повертаються. Беріть манатки, й до побачення.

— До побачення, матінко.