Розділ 9

— Йеннефер. Прокинься.

Вона підвела голову. Глянула на долоні. Обидві на місці. Цілі.

— Сіґрдріфо? Я заснула…

— Ходімо.

— Куди? — прошепотіла. — Куди цього разу?

— Вибач? Я тебе не розумію. Ходімо. Ти мусиш те побачити. Дещо сталося… Дещо дивне. Ніхто з нас не знає, як і чим це пояснити. Але я здогадуюся. Милість… на тебе зійшла милість богині, Йеннефер.

— Про що йдеться, Сіґрдріфо?

— Поглянь.

Вона поглянула. Глибоко зітхнула.

Брісінґамен, свята прикраса Модрони Фрейї, вже не висів на шиї богині. Лежав біля її стоп.

— Я вірно почув? — перепитав Крах ан Крайт. — Ти зі своєю магічною майстернею перебираєшся на Гандарсфьяль? Жриці дають тобі святий діамант? Дозволяють використати його у твоїй пекельній машині?

— Так.

— Ну-ну. Йеннефер, чи ти не стала, бува, неофіткою? Що там відбулося, на острові?

— Не важливо. Я повертаюся до храму — тільки й того.

— А фінансові засоби, про які ти просила? Будуть потрібні?

— Скоріше так.

— Сенешаль Гутлаф виконає будь-яке твоє доручення щодо цього. Але, Йеннефер, віддай те доручення швидко. Поспіши. Я отримав нові вісті.

— Прокляття, того я і боялася. Вони вже знають, де я?

— Ні, ще не знають. Зате мене попередили, що ти можеш з’явитися на Скелліге, й наказали відразу тебе ув’язнити. Також наказано захоплювати у вилазках бранців і вичавлювати з них інформацію — нехай навіть клоччя її — щодо тебе. Щодо твоєї присутності у Нільфгарді чи у провінціях. Йеннефер, поспіши. Якби вони тебе вислідили і дістали тут, на Скелліге, я б опинився у трохи клопітливій ситуації.

— Зроблю, що у моїх силах. Також і в тому напрямку, аби тебе не компрометувати. Не бійся.