Розділ 7

Смереки скінчилися, зашурхотіло опале листя. Тепер стало червоно, бордово, охряно і жовто.

— Повіііільніше!

— Уаааахааааа!

Стучак довгим стрибком перескочив купу повалених дерев. Ґеральт при цьому ледь не відкусив собі язика.

Дика їзда скінчилася настільки ж безцеремонно, як і почалася. Стучак зарився п’ятками у землю, заричав і скинув відьмака на засланий листям підлісок. Ґеральт хвилинку лежав, не в силах через збите дихання навіть лаятися. Потім устав, шиплячи й масажуючи коліно, у якому знову відізвався біль.

— Не впав, — ствердив факт стучак, а голос мав здивований. — Ну-ну.

Ґеральт не прокоментував.

— Ми на місці, — стучак вказав кошлатою лапою. — Ото Каед Мюрквід.

Унизу під ними лежала котловина, щільно виповнена туманом. З білої імли витикалися верхівки великих дерев.

— Той туман, — випередив запитання стучак, принюхуючись, — неприродний. А ще звідти чути дим. На твоєму місці я б поспішав. Ееех, пішов би я з тобою… Аж до горла підкочує, так бійки охота! Я ж уже дитинкою марив, аби колись зуміти погнати на людей із відьмаком на спині! Але Аваллак’х мені заборонив показуватися. Йдеться про безпеку усієї нашої спільноти…

— Знаю.

— Не злися, що я дав тобі у зуби.

— Не злюся.

— Ти кльовий хлоп.

— Дякую. Як і за те, що підвіз.

Стучак вишкірився з рудої бороди й дихнув горілкою.

— Із усією приємністю з мого боку.

Туман, що лежав на Каед Мюрквіді, був густим і мав нерегулярну форму, що наводила на думку про купу збитої сметани, насадженої на торт кухаркою трохи несповна розуму. Туман той нагадував відьмаку Брокілон — Ліс Дріад часто затягувало подібними густими охоронними й камуфлюючими магічними випарами. Подібною до брокілонівської була також і атмосфера пущі, достойна й грізна, навіть тут, скраю, де переважали вільхи й буки.

І точно як у Брокілоні, вже скраю лісу, на засланій листям дорозі, Ґеральт майже спіткнувся об трупи.

Жорстоко зарубані люди не були ані друїдами, ані нільфгардцями, також точно не належали вони до хасси Солов’я і Шірру. Ще до того, як Ґеральт побачив у тумані контури возів, пригадав собі, що Регіс говорив про пілігримів. Виходило так, що для деяких пілігримів ця подорож завершилася не дуже щасливо.