Розділ 6

Розбійник із презирливою міною сплюнув під ноги. Ангулема пирхнула знову, точно як кицька.

— Новосаде, — сказала нахабно, взявши руки у боки. — У мене до Солов’я справа є.

— Цікаво. В нього до тебе — також.

— Писок стули і слухай, поки маю бажання говорити. Два дні тому, у милі за Рідбруном, я й оці двоє моїх камратів зарубали того відьмака, на якого мокрий контракт був. Січеш?

Новосад зі значенням повів оком по товаришах, потім підтягнув рукавичку, оцінив поглядом Ґеральта й Кагіра.

— Твої нові камрати, — повторив протягло. — По мордах бачу, що не жреці то. Відьмака вбили, кажеш? А як? Майхером у спину? Чи уві сні?

— Це — неважливі подробиці. — Ангулема скривилася, наче мавпочка. — А важлива подробиця є та, що той відьмак землю гризе. Послухай, Новосаде. Я із Солов’єм бачитися не бажаю і на очі йому лізти — також. Але справа є справа. Напівельф дав вам за контракт завдаток, про те я ані слова не скажу, то ваші гроші, на витрати і за клопіт. Але другий внесок, який напівельф пообіцяв після роботи, згідно із законом, — мій.

— Із законом?

— Точно! — Ангулема не звернула уваги на саркастичний тон. — Бо ж ми контракт виконали, відьмака вбили, відносно чого напівельфу можемо й докази надати. Я тоді, що моє, візьму — і піду собі в синю й імлисту далечінь. Із Солов’єм, як я вже казала, конкурувати не хочу, бо для мене й для нього на Стоках місця мало. Перекажи це йому, Новосаде.

— І тільки? — знову той само сарказм.

— І цьомки, — пирхнула Ангулема. — Можеш також йому за мене дупу підставити, per procura[22].

— Я дещо краще придумав, — заявив Новосад, зиркаючи на товаришів. — Я йому твою дупу в оригіналі привезу, Ангулемо. Я йому тебе, Ангулемо, у мотузках доставлю, а вже він тоді все з тобою обговорить і вирішить. Й урегулює. Все. Суперечку про те, кому грошва належить за контракт напівельфа Шірру. Та й відплатить тобі за дещо, що ти вкрала. Та й відносно того, що Стоки для нас затісні. Все з тобою вирішить. Детально.

— Є одна проблема. — Ангулема опустила руку. — Як ти мене збираєшся до Солов’я доставити?

— А от так! — Бандит простягнув руку. — За карк!

Ґеральт блискавичним рухом видобув сігіль і підставив Новосаду під ніс.

— Не раджу! — гарикнув.

Новосад відскочив, витягнув меч. Їррель із сичанням вихопив криву шаблю з піхов на спині. Інші пішли по їх прикладу.

— Не раджу, — повторив відьмак.

Новосад вилаявся. Подивився на товаришів. У арифметиці він не був сильним, але вийшло йому, що п’ятеро — це значно більше трьох.

— Бий! — зарепетував він, кидаючись на Ґеральта. — Убивай!