Розділ 4

— Та звідки ж мені, пане золотий, знати? Із читанням у мене не дуже, та й запечатані вони були пана Бонгарта перснем.

— Але до кого листи — пам’ятаєш?

— Аякже, пам’ятаю. Пан Бонгарт разів зо десять повторити наказав, куди тре’, кому тре’ писання ті віддати у власні руки. Оті ще й хвалили мене, що я хвацький парубок, а отой вельможний пан купець навіть денара дав…

— Кому ти листи передав? Кажи ж складніше!

— Перше писання було до майстра Естергазі, мечника і зброяра з Фано. А друге — до вельможного Хувенагеля, купця із Клермонту.

— Листи, може, при тобі відкривали? Може, хтось щось сказав, читаючи? Напруж пам’ять, хлопе.

— Та не пам’ятаю. Тоді не зауважив, а зара’ якось згадувати не хочеться…

— Муне, Олє. — Скеллен махнув ад’ютантам, анітрохи не підвищивши голосу. — Узяти хама на двір, спустити штани, відрахувати тридцять нагаїв.

— Пам’ятаю! — крикнув хлопець. — Оце зараз згадав!

— Для пам’яті, — вишкірив зуби Пугач, — нема нічого кращого, ніж мед із горіхами або нагайка на сраці. Кажи.

— Як у Клермонті пан купець Хувенагель писання читав, то тамочки іще один єгомосць був, малий такий, справжній половинчик. Пан Хувенагель до того казав… Ееее… Казав, що оце йому пишуть, що тут скоренько така на мурені веремія може початися, якої і світ не бачив. Так і сказав!

— Не помиляєшся?

— Матері моєї могилою клянуся! Не наказуйте бити мене, пане золотий! Помилуйте!

— Ну-ну, встань, чобіт мені не слинь! На, от тобі денара.

— Стократно дякую… Ласкаво…

— Кажу ж, чобіт не слинь мені. Олє, Муне, ви розумієте, що тут до чого? Що має спільного мурена…

— Арена, — сказав раптом Бореас Мун. — Не мурена, а арена.

— Авжеж! — крикнув хлопець. — Так і сказав! Ви наче при тому були, пане золотий!

— Арена й веремія! — Оль Гарсгайм ударив кулаком об долоню. — Умовний шифр, але не дуже складний. Легкий. Веремія, арена — то ж застереження перед погонею чи облавою. Бонгарт їх попередив, аби тікали! Але перед ким? Перед нами?

— Хтозна, — замислено сказав Пугач. — Хтозна. Треба буде людей у Клермонт послати… І до Фано. Займешся тим, Олє, даси завдання групам… Слухай-но, хлопе…