Розділ 42

— Саме так. Як тобі подобається бути молотком, Єнсе Брекке?

О пів на шосту Харрі подзвонив в Управління поліції, його з’єднували із трьома співробітниками, перш ніж йому вдалося знайти четвертого, котрий трохи говорив англійською мовою й зміг повідомити, що вони не мають ніяких відомостей про зниклу.

— Може, з’явиться, — додав поліцейський.

— Це вже точно, — відповів Харрі. — Думаю, вона зараз лежить у готелі й замовляє собі сніданок у номер.

— Що?

— Думаю, вона… добре, забудьте. Спасибі за допомогу.

Єнс провів його до сходів. Харрі підняв голову до неба: уже світало.

— Коли все це закінчиться, я запитаю тебе про одну річ, — сказав Єнс. Він зітхнув і безпомічно усміхнувся: — Хільде погодилася вийти за мене заміж, і мені потрібний свідок.

Пройшло кілька секунд, перш ніж Харрі зрозумів, про що мова. Він був так приголомшений, що не знав, що сказати.

Єнс потупився, розглядаючи свої черевики.

— Знаю, це здається дивним: адже ми одружуємося відразу після смерті її чоловіка, але тому є свої причини.

— Але я…

— …не дуже давно знайомий зі мною? Я знаю, Харрі, але, якби не ти, я зараз не був би на волі. — Він підняв голову й усміхнувся. — У всякому разі, подумай над моєю пропозицією.

Коли Харрі піймав на вулиці таксі, над дахами будинків на сході вже зайнялася зоря. Курява, замість того щоб вивітритися за ніч, просто опустилася й запала між будинками. І тепер знову здійнялася разом із сонцем, відбиваючи червоний, величний схід. Вони їхали по Сілом-роуд, і дорожні опори кидали довгі мовчазні тіні на пофарбований кривавим кольором асфальт, немов сплячі динозаври.

Харрі сидів на ліжку й дивився на нічний столик. Йому тільки зараз спало на думку, що в листі від Руни могла бути якась інформація. Він висунув шухляду, дістав її останній лист і розкрив його ключем від квартири. Конверти були однакові, і тому він вирішив, що це точно лист від Руни. Він був надрукований на принтері, стислий й лаконічний:

«Харрі Холе. Я тебе бачу. Не наближайся. Вона повернеться додому цілою й неушкодженою, коли ти сядеш у літак. Я дістану тебе всюди. Ти самотній, дуже самотній. Номер 20».

Його немов схопили за горло, і він навіть підхопився, щоб вдихнути.

Цього не трапиться, подумав він. Не може трапитися знову.

«Я бачу тебе. Номер 20».

Він знає все, що їм відомо. Чорт!