— У розвідувачі спливло його ім’я, але файл я відкрити не зміг. А годиною пізніше мені подзвонили з Генштабу в Хюсе6ю й поцікавилися, з якою метою я намагаюся відкрити цей файл.
— Ого!
— Мені наказали надати письмовий запит, якщо я хочу одержати відомості про Івара Льокена.
— Забудь про це.
— Уже забув, Харрі. Хай там як, ми цього робити не будемо.
— Ти розмовляв із Хаммерволлом із відділу статевих злочинів?
— Так.
— Що він сказав?
— Що ніякої бази з норвежців-педофілів у Таїланді, зрозуміло, немає.
— Так я й думав. Чортова Інформаційна інспекція!
— Вона тут ні до чого.
— Та невже?
— Кілька років тому ми підготували огляд стану справ, але єдине, що ми можемо, — це стежити за ситуацією. Тому що таких норвежців забагато.
Коли Харрі подзвонив Тоньє Віг і попросив про термінову зустріч, вона наполягла на тому, щоб вони зустрілися за чаєм у Письменницькій вітальні, що в готелі «Орієнтал».
— Усі туди ходять, — сказала вона.
Харрі зрозумів, що під «усіма» вона має на увазі білих людей, заможних і гарно вдягнених.
— Ласкаво просимо до кращого готелю світу, Харрі, — проспівала Тоньє, сидячи в кріслі у вестибюлі.
На ній була синя бавовняна сукня, у руках вона тримала солом’яний капелюшок, і весь її вигляд, так само як і вигляд інших людей у вестибюлі готелю, нагадував про старі добрі колоніальні часи.
Харрі й Тоньє Віг увійшли до Письменницької вітальні, замовили чай і церемонно навзаєм уклонилися іншим білим, які, схоже, вважали, що колір шкіри — це нагода привітатися. Харрі нервово побрязкував порцеляновою чашкою у блюдці.
— Тут не дуже затишно, Харрі? — Тоньє маленькими ковточками пила чай, лукаво поглядаючи на інспектора.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Таргани » автора Несбьо Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 32“ на сторінці 4. Приємного читання.