Розділ 27

— Час шоу.

Він відкрив інший сейф, де був захований відеопрогравач із монітором, і поставив касету; за кілька секунд з’явилася чорно-біла картинка. Харрі відразу ж упізнав гостьовий паркінг: очевидно, запис було зроблено тією ж камерою, яку вони помітили, коли були тут минулого разу. У нижньому куті був код — місяць, день і час. Вони прокрутили плівку вперед, зупинившись на 15.50. Ніякої посольської машини. Вони почекали ще. Картинка не мінялася.

— Поставимо плівку на швидке перемотування, — запропонував Джиммі.

Час у кутку пішов швидше, але все інше залишалося незмінним. От уже 17.15. Кілька машин проїхало повз, залишивши мокрі сліди на бетонній підлозі. Час 17.40, сліди повільно висихають, зникають, і ніяких ознак появи посольського «мерседеса». Нарешті Харрі попросив вимкнути запис.

— Адже автомобіль посла мав стати на гостьове місце! — вигукнув він.

— Шкода, — відповів Джим. — Схоже, у вас невірна інформація.

— Міг він стояти де-небудь в іншому місці?

— Авжеж. Але ті, у кого немає постійного місця, обов’язково проїхали б повз цю камеру, і в такому випадку ми побачили б машину.

— Ми хочемо подивитися іншу відеоплівку, — сказав Харрі.

— Будь ласка. Яку саме?

Нхо порився в кишені.

— Ти знаєш, де паркується машина із цими номерами? — запитав він, простягнувши знайдений у кишені папірець.

Джим недовірливо вп’явся в нього очима.

— Чорт забирай, так ти теж говориш англійською мовою.

— Це червоний «порше», — сказав Нхо.

Джим повернув йому папірець.

— І перевіряти нема чого. Із постійних тут у нас ніхто не їздить на червоних «порше».

— Чорт! — вирвалося раптом у Харрі норвезькою.

— Що це значить? — посміхнувся Джим.

— Та так, один норвезький термін, тобі однаково не зрозуміти.