— З якого дива? — пирхнув Торхус.
— Тому що у вас немає іншого вибору.
Голова департаменту глянув на годинник і зрозумів, що на обід уже спізнився. Бутерброди з ростбіфом у їдальні, звичайно ж, закінчилися, але його це не хвилювало: апетит все одно вже пропав.
— Це секретна інформація, — попередив він. — Я кажу серйозно.
— Зрозуміло, секретна.
— Гаразд, Холе. Що вам відомо про ск’андали, пов’язані з Християнською народною партією?
— Зовсім небагато.
— Саме так. Довгий час Християнська народна партія залишалася маленькою й приємною у всіх сенсах і не привертала до себе особливої уваги. І поки журналісти підкопувалися під владну верхівку з Робочої партії й цих диваків із Партії прогресу, депутати стортингу від Християнської народної партії жили собі спокійнісінько. Але прихід нового уряду все змінив. Коли нові члени кабінету стали розкладати свій пасьянс, то Атле Мольнес, незважаючи на незаперечний професіоналізм і депутатський стаж, виявився усуненим із числа кандидатів на міністерський пост. Копирсатися в його особистому житті ставало небезпечно, і Християнська партія зі своїми програмними моральними принципами не могла цього допустити. Не можна виступати проти пасторів-гомосексуалістів й одночасно терпіти у своїх рядах міністрів-гомосексуалістів. Думаю, що Мольнес і сам це розумів. Але, коли був обнародуваний поіменний список нового кабінету, журналісти стали ставити запитання. Чому в списку не було Атле Мольнеса? Адже у свій час він поступився прем’єр-міністрові постом лідера партії й згодом уважався кандидатом номер два або хоча б три чи чотири. Виникло чимало питань, знову поповзли чутки про гомосексуалізм, як того разу, коли розглядалося його висування на пост партійного лідера. Тепер-то ми знаємо, що гомиками було багато парламентаріїв, і навіщо, скажіть, здіймати шум.
Гаразд, але найцікавіше інше. Мало того, що цей чоловік є членом Християнської народної партії, він ще й близький друг прем’єр-міністра: вони вчилися разом і навіть знімали кімнату на двох у студентські роки. Так що рано чи пізно преса почала б докопуватися до правди. Мольнес не ввійшов в уряд, але все одно залишався проблемою для прем’єра. Усім було відомо, що голова уряду й Мольнес від самого початку були партійними соратниками, і хто б повірив прем’єру, якби він сказав, що всі ці роки нічого не знав про сексуальну орієнтацію Мольнеса? Що скажуть виборці, що голосували за прем’єра саме завдяки принциповій позиції його партії стосовно закону про одностатеві шлюби й інші мерзоти, коли він сам вигрів гадюку в пазусі, якщо згадати біблійний вираз? І що тоді взагалі казати про довіру? Тільки особиста популярність прем’єр-міністра дозволила цьому урядові меншостей утриматися при владі, а отже, скандал був їм потрібний найменше. Ясно, що подбало якнайшвидше видалити Мольнеса із країни. Найкращим рішенням був пост надзвичайного й повноважного посла де-небудь за рубежем. Після цього ніхто не зможе обвинуватити прем’єра, що той несправедливо вчинив із відданим йому ветераном партії. Саме тоді вони й вийшли на мене. Ми зробили все оперативно. Мольнеса призначили послом у Бангкок, а преса, зрозуміло, дала йому спокій.
Торхус замовк.
— Святий Боже, — вимовив Харрі.
— Саме так, — відповів Торхус.
— Ви знали, що в його дружини є коханець?
Торхус засміявся.
— Ні. Але закладаюся, що вона просто не могла не мати коханця.
— Чому ж?
— По-перше, тому, що чоловік-гомик напевно дивився на подібні речі крізь пальці. По-друге, сам стиль життя в Міністерстві закордонних справ заохочує позашлюбні зв’язки. Ну, зрозуміло, укладаються й повторні шлюби. Тут, у МЗС, співробітники раз у раз натрапляють у коридорах на свого колишнього чоловіка, коханця або нинішніх сексуальних партнерів. Дипломати сумно відомі своїми шлюбами між близькими родичами, ми, хай йому грець, ще гірші, ніж HPK[23]. — І Торхус знову засміявся.
— Її коханець не з МЗС, — відповів Харрі. — Він норвежець, і тут, у Бангкоку, його вважають місцевим Гекко[24], таким собі неперевершеним брокером. Його звати Єнс Брекке. Спершу я подумав, що в нього зв’язок із дочкою посла, але потім виявилося, що все-таки з Хільде Мольнес. Вони зійшлися відразу після того, як посол із родиною прибув сюди, і, за словами дочки, зустрічі ці відбувалися неодноразово. Там усе дуже серйозно, дочка навіть вважає, що мати рано чи пізно вийде заміж за свого коханця.
— Це новина для мене.
— У всякому разі, у дружини був мотив для вбивства. І в коханця теж.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Таргани » автора Несбьо Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 24“ на сторінці 2. Приємного читання.