Розділ 10

Тоньє Віг здивовано подивилася на нього. А потім невимушено розсміялася, та сміх її звучав трохи напружено.

— Це що, допит, інспекторе?

Харрі не відповів.

— Якщо це так важливо, то я виросла у Фредрікстаді.

— Я так і подумав, коли вас почув, — сказав він, підморгнувши.

Витончена тайка в холі сиділа на стільці закинувши голову, і впорскувала собі в чарівний носик якийсь спрей. Харрі делікатно кашлянув, вона здригнулася й зніяковіло усміхнулася, з очима, повними сліз.

— Вибачте, але в Бангкоку дуже брудне повітря, — сказала вона.

— Я це помітив. Чи не дасте мені номер водія?

Вона похитала головою й промовила, долаючи нежить:

— У нього немає телефону.

— Гаразд. А помешкання в нього є?

Його жарт їй явно не сподобався. Написавши на папірці адресу водія, вона подарувала йому на прощання ледь помітну усмішку.